Земля завжди була мірилом багатства та гідності селян. Якщо селянин мав свою землю, він вважався заможним і працьовитим, якщо ж не мав, був холопом, якого ніхто не поважав й усі знущалися.У повісті «Земля» О. Кобилянської зображена зла влада землі над людьми. В основу сюжету покладено факт із реального життя. Родина Федорчуків усе життя тяжко працювала на землі. Івоніка Федорчук колись не мав землі, але тяжко працюючи в наймитах, нарешті купив власну землю. Він її дуже любить, увесь час подумки розмовляє з нею. Івоніка та його дружина Марія всі сили витратили, працюючи на землі для того, щоб вона перейшла до синів, яких батьки прагнули бачити багатими і щасливими.Старший син Михайло був спокійний, працьовитий, любив землю. З нього мав вийти гарний господар. Але його забрали в рекрути, він залишив наречену Анну.Молодший син Сава був ледачий і байдужий до землі. Він покохав двоюрідну сестру Рахіру, ледачу й підступну. Допомагаючи батькам, Сава поступово зрозумів ціну землі. Рапіра підмовила його вбити брата, аби земля дісталася йому.Коли Михайло повернувся додому на місяць, батьки виказали йому особливу шану, і Сава розлютився. Він убив брата. І хоч суд його виправдав і він одружився з Рахірою, щастя він не мав. Батьківська земля йому не дісталася, тож він пішов у наймити.Коли Івоніка Федорчук дізнався, що Анна чекає дитину від Михайла, він розлютився, бо вважав це зазіханням на його землю. Анна збожеволіла, новонароджені близнюки померли. Але вона здолала все, одужала ,одружилася й народила сина.Тоді вже Івоніка зрозумів, що був рабом землі та зненавидів її. А до Анни поставився як до родички, відписав шматок землі її синові, щоб він ніколи не спокусився вбити когось за неї.При змалюванні села на початку повісті О.Кобилянська показує наближення біди. Увесь пейзаж пройнятий гнітючістю трагедії, назріванням драми. Земля в повісті виступає як жива істота. Вона щедра годувальниця, але й велика сила, що керує вчинками людей.<span>О.Кобилянська дуже правдиво змальовує селянство з його індивідуалізмом. У вуста Івоніки вона вкладає головну ідею твору: не людина володар землі, а навпаки. Саме через слабкість одних людей, їхню жадібність, ледарство, зводиться нанівець любов до землі та багаторічна праця інших. Саме через людські моральні вади трапляються вбивства через майно. Люди забувають, що найголовніше в житті – не багатство, а духовна чистота і працелюбність. </span>
Задумку можно сделать : Жил был кто то там вот он много работал .... его вознаграждали чем нибудь и он радовался типо что он хорошо работает и ему дают вознаграждения..
Привет.
Для Шарика, конечно, события разворачиваются не самые приятные.
Милый, сообразительный, даже где-то умный, пускай и ворчун, пес живет на улице, в холоде и голоде.
Его забирают домой к профессору Преображенскому для неизвестных ему целей. Сначала кормят, ухаживают кое-как, однако ведут себя по отношению к Шарику беспардонно, решив использовать его в качестве биоматериала для очень опасного для жизни опыта профессора.
На удивление, операция по пересадке гипоталамуса проходит успешно. Шарик становится грубым неумным человеком с остатками собачьих повадок и отвратительными человеческими чертами Клима Чугункина. За что это заслужил пес?
Такой "побочный эффект" не устраивает и профессора с Борменталем. Спустя время они возвращают Шарику его собачью сущность.
В финале, к счастью, израненный после операций Шарик теперь может надеятся на спокойные дни, питание и спокойствие.
Как-то так)
Охотник ( похожий на автора) шел по аллее сада и увидел, как растрепанный воробей прыгает, волнуется, о чем - то хочет ему рассказать. Оказывается, воробей защищал своих детенышей, и охотник подозвал к себе пса и просто восхищался заботливой птицей. Стихотворение в прозе учит быть верным, преданным, защищать себя и жизнь вокруг.