<span>1)Встреча в осеннем лесу 2)В доме Эдварда Грига 3)В гостях 4)Долгожданный подарок.</span>
Стих написала Агния Барто.
Главный герой этой повести - мечтатель. Белой ночью он случайно встречает девушку по имени Настя и влюбляется в нее. Она видит в нем всего лишь друга. Настя рассказывает мечтателю, о том что она - сирота, что живет с бабушкой, и жизнь её скучна. В её с бабушкой доме жил постоялец, в которого влюбилась Настя. Он был очень беден и пообещал Насте вернуться через год. И вот прошел год, оказалось что этот самый постоялец в их городе уже 3 дня и до сих пор не пришел к Насте. Настя теряет надежду и сообщает мечтателю, что хочет быть с ним, мечтателем. Но постоялец приходит к Насте - она убегает от мечтателя. На следующее утро она присылает мечтателю письмо с извинениями. Мечтатель прощает её, понимает, желает счастья.
P.S. Целую книгу нельзя поместить в одну строку, так чтобы был понятен смысл.
«Ты, конечно, спору нет;Ты, царица, всех милее,<span>Всех румяней и белее». ( о мёртвой царевне и 7 богатырях)
.................
</span>“Ты прекрасна, спору нет;
Но царевна всех милее,
<span>Всех румяней и белее”. ( о мёртвой царице и 7 богатырях)
</span>...................
Ну, так и быть - возьми, да с уговору,
<span>С общего нашего приговору . ( сказка о попе и о работнике его Балде)
</span>.................
Ждут, бывало, с юга, глядь, -
<span>Ан с востока лезет рать! ( сказка о Золотом петушке)
</span>..............
Я, конечно, обещал,
<span>Но всему же есть граница! ( сказка о Золотом петушке)</span>
У великому і неосяжному світі існує багато цінностей. Одні люди над усе в житті ставлять гроші, збагачення, матеріальний достаток, інші ж — духовність і моральні надбання. Можна віддавати себе повністю обраній справі, вчитися, читати різноманітну літературу, але поряд із цим не втрачати марно час. Треба вміти цінувати його.
Дуже часто ми сумуємо, загубивши якусь річ (навіть олівець), впадаємо у розпач, втративши коштовності, але зовсім не шкодуємо, коли гаємо час. Мені здається, що його втрата рівноцінна смерті людини. Ніщо не може її зупинити. Якщо ж ми сильно вболіваємо за померлим, то, витрачаючи час на пусті справи, чого не шкодуємо за ним? Я.Дмитренко застерігає нас: "Мандрівник вічний — невблаганний час — іде вперед, його не зупинити". Все на цій землі перестає існувати, але не він — швидкоплинний і незліченний.
Українські письменники, поети своїм життям доводять нам, що не можна витрачати час на пусті, непотрібні справи. Сосюра закликає і себе, і нас:
Працювать! Працювать безумовно!
Кожній хвилі нема вороття!
Ні! Я зовсім іще не заповнив
Золотої анкети життя.
Це свідчить, що люди повинні берегти кожну секунду, бо "велике щастя — жить", але, на жаль, воно може перерватися, а треба встигнути все зробити.
Слова І.Франка: "Працювать, працювать, працювати! В праці сконать!" — свідчать про його активну життєву позицію, надзвичайну діяльність, яка билася в кожній клітині єства письменника, який вмів цінувати час.
Іноді зустрічаєш стареньких людей, які молоді духом і за своє життя встигли зробити так багато, що їм є про що розповісти, а слухати їх дуже приємно. Вони завжди прохають нас берегти свій час, не витрачати його марно і нагадують: "На годину спізнешся — за рік не доженеш". <span>
</span>