Майбутнє… Невідоме, невивчене, непередбачуване… Що від нього можна очікувати? До чого потрібно себе готувати? Невідомо. Але мрій і бажань багато, можливих варіантів розвитку подій теж мільйон, тому готувати себе треба до всього, навіть до самого неочікуваного. Та все ж я часто думаю про своє можливе майбутнє, планую його, навіть подумки проживаю. Тому я хочу поділитися з вами моїм баченням і власними планами вже на зовсім недалеке майбуття.
І перше, що спадає мені на думку, — це мій випуск зі школи. Як я на нього чекаю! Вже уявляю себе в неперевершеній синій сукні, у красивих туфлях і з прекрасною зачіскою, а головне — мене завжди супроводжує галантний кавалер. Випускний має бути просто незабутнім, я не хочу розчаровуватись у своїх мріях. Та далі ще цікавіше, говорять, що після випуску зі школи починається справжнє життя, адже ті, хто нещодавно сиділи за партами, одним махом стануть студентами. Ох, це студентське життя! Розваги до ранку, пісні під під’їздом або життя у гуртожитку… Романтика! Та забувати про навчання я теж не збираюсь. Я мрію стати справжнім професіоналом у своїй справі, а саме у сфері журналістики. Мене давно приваблює ця спеціальність: ця праця креативна, цікава, неординарна, з нею не засидишся в офісі, не станеш нікому не цікавим клерком у сірому костюмі. Бути журналістом — це зустрічі з різноплановими людьми, уміння якісно інформувати суспільство, розвивати себе і над собою ж працювати. Я думаю, що у мене все вийде, і цю мрію я втілю в реальність. Після університету має початись життя вже дорослої, повністю незалежної й самостійної людини, яка буде готова приймати виважені, правильні рішення. Звичайно, я, як кожна дівчина, хочу, щоб у моєму майбутньому з’явилася щаслива родина, яка стане головною підтримкою і джерелом натхнення для подальшого вдалого розвитку подій. Я вірю в те, що я буду працювати за обраною мною спеціальністю, а головне те, що я буду в неї закохана, і праця не буде для мене ні фізичним, ні моральним тягарем.
Отже, я сподіваюсь, що моє майбутнє буде саме таким. Я розумію, що всього у житті треба досягати самостійно, тому знаю, що майбутнє залежить тільки від мене і моїх старань. Але я дякую долі за те, що поруч зі мною опинились саме ті люди, які вже зараз допоможуть, підтримають і підкажуть. Саме завдяки їм я вірю у своє майбуття і у свої можливості, а це головне.
<span>35+45=80(мин)- нужно на 2 машины 16:2=8(м)-нужно разгрузить каждому. 35*8=280минут 1 45*8=360 нувна 2 280+360 =640мин нуда для 16 машин</span>
1)Лиза (бедная Лиза) — главная героиня повести, которая произвела полный переворот в общественном сознании XVIII в. Карамзин впервые в истории русской прозы обратился к героине, наделенной подчеркнуто обыденными чертами. Его слова «и крестьянки любить умеют» стали крылатыми.<span>Бедная крестьянская девушка Л. рано остается сиротой. Она живет в одной из подмосковных деревень с матерью — «чувствительной, доброй старушкой», от которой Л. наследует свой главный талант — умение преданно любить.Чувствительность — так на языке конца XVIII в. определяли главное достоинство повестей Карамзина, подразумевая под этим умение сострадать, обнаруживать в «изгибах сердца» «нежнейшие чувствия», а также способность наслаждаться созерцанием собственных эмоций. Чувствительность является и центральной чертой характера Л. Она доверяет движениям своего сердца, живет «нежными страстями». В конечном счете именно пылкость и горячность и приводят Л. к гибели, но нравственно она оправдана.
<u />
</span>
Капитан белогорской крепости решил принять следующие меры:
1) Усилить караулы и ночные дозоры;
2) В случае нападения запирать ворота и выводить солдат из крепости;
3) Максимычу приказал присматривать за своими казаками;
4) Осмотреть пушку да хорошенько вычистить;
5) приказал держать это все в тайне, чтобы никто в крепости ничего не узнал.
Побежал Евсейка домой, торопится рассказать товарищам, о том , что приключилось с ним на дне морском , с какими чудесными морскими обитателями он разговаривал. Но не поверил не кто, посмеялись от души над ним. Вдруг он проснулся и осмотрелся по сторонам и засмеялся, понял он, что ему это все приснилось.