Жила была синичка. Она была очень жадной и всегда не хотела делиться с чем нибудь с другими. И вот однажды она летела, летела над садом и увидела рябину .На ней столько столько было сочных ягод, что она удивилась. Потом сколько смогла столько и насытилась. Потом ещё увидела что осталось очень много ягод и стала кричать, что она нашла рябину и на ней столько ягод, что в жизни не кто не видел. И вдруг она увидела что все птицы стали слетаться к рябине и так съели все ягоды, а ей ничего не оставили...
В основі нашої драми проблема становища жінки у тогочасному суспільстві, те сімейне, що не виставляється на показ. Як пише Вікіпедія «сучасники сприйняли драму як маніфест фемінізму». Дружина у нерівноправному становищі у сім’ї. Повністю у всьому залежить від чоловіка. За певні упущення в поведінці її можуть/мають право позбавити можливості виховувати дітей (не зовсім зрозумів, що саме тут автор мав на увазі – взагалі позбавити батьківських прав?).
Дружина банківського керівника колись позичила гроші для його ж лікування і йому пояснила, що вони походять від спадку її батька. Не пояснила, бо типу треба марку чоловікові допомогти підтримувати, в жодному випадку не поставити під сумнів його впевненість у собі, у своєму становищі, у тому що він найбільш впливова особа в сім’ї та оточенні. Ось таке. А тато насправді нічого не залишив. Так склалося, що ці гроші взято у тепер уже звільненого підлеглого чоловіка. В розпачі цей кар’єрист і не зовсім чиста людина «здає» екс-босу його дружину, оскільки в документі про позику та підробила підпис батька, який за правилами мав підтвердити факт позики (тобто навіть позику жінка не могла тоді самостійно взяти). Це дуже вже стисло про сюжет.
Коли ж ознайомимося із критикою чи описом твору, то зустрінемо переважно співчутливі тези щодо важкої долі головної героїні. Як на мене, то чогось такого рабовласницького я там не вздрів. Лише деяке зневажливо-поблажливе ставлення чоловіка до дружини та матері своїх дітей. Він і гроші виділяє їй на її дещо сумнівні прохання, і вислухає, коли та попросить, і навіть спонтанно ввечері потанцює вдома на її ж прохання. Остання сцена – з’ясування стосунків, чи не перша відверта розмова між ними і розірвання стосунків в односторонньому порядку (з ініціативи дружини) взагалі на користь чоловіка, який чогось до цього не зрозумів, не приділяв уваги, а тут уже й готовий на компроміси. Але з’ясовується, що пізно, незважаючи на трьох спільних дітей. Можливо у тодішній Норвегії це здавалося страшенною проблемою. Щойно на www.ukrlib.com.ua прочитав н
Дружина державного діяча повинна бути відповідного статусу.
Має бути елегантно вдягнена, повинна поводити себе виховано і ввічливо.
Вона може допомагати чоловікові, якщо він попросить або буде не в змозі щось зробити.Але якщо чоловік не хоче втручань в свої особисті справи , то дружина не повинна лізти в його справи.Також дружина повинна доглядати за чоловіком,наприклад допомагати відпочивати чи рекомендувати який костюм надягнути.
Потому что это рассказ детский,он не должен быть страшным
Чтоб дети психику не портили.