Помогите пожалуйста подобрать речь для суда по повести Н.
В.Гоголя "Тарас бульба". Там наш класс будет обвинять или оправдывать Андрия. Моя роль - служанка панночки. Учительница сказала что можно опираться на сам текст.
<span>Мне очень понравился рассказ Паустовского "Заячьи лапы" тем, что он учит людей добру, помощи животным, сочувствию и состраданию. Зайчика мне был очень жалко, он дрожал, ему было страшно и очень больно от обожженных лап. Он спас дедушку,вывел чудом его из огня. Все животные чувствуют,куда нужно бежать от лесного пожара. Вот и заяц знал, и вёл за собой старика. Дед был обязан ему жизнью. А за добро добром платят. Рассказ учит читателей великодушию, внимательности, душевности и человечности.В нашем мире сегодня так мало доброты и сердечности, что иной раз хочется, достучаться до сердец бесчувственных и равнодушных людей, вот такими замечательными этими рассказами. Чтобы люди поняли, что надо заботиться не только о своих близких , но и о других, о своих питомцах, о животных, брошенных на улице. Надо учиться доброте и ее развивать. "Заячьи лапы" - поучительный рассказ, который понравится любому, прочитавшему его. </span>
<span> Область в Казахстане.Область основана 10 марта 1932 года. С 3 мая 1962 года по 6 июля 1992 года область называлась Чимкентской. да по другому Шимкент</span>
«Альпійська балада» образ Івана В центрі розповіді – звичайний рядовий боєць Іван Терешка. Він родом з Білороусії, це фізично міцний 25-річний хлопець; знайома з дитинства селянська праця загартувала його, зробила сильним і витривалим. В полку він нічим не виділявся серед інших піхотинців, за колишні бої отримав три подяки від командування та дві медалі «За відвагу» і думав, що на більше не здатний. Волею випадку Іван опинився в полоні у німців. Епізод полонення постійно переслідує його в нічних кошмарах (адже тоді, за законом військового часу, здатися в полон автоматично означало стати на бік ворога, тобто зрадити Батьківщині. Не можна допустити, щоб тебе взяли живим в полон. Недарма письменник загострює увагу на цій проблемі. “Нельзя срывать злость на пленных, — з гіркотою думає Іван, — плен – не проступок их, а несчастье, они не сдались в плен – их взяли, а некоторых даже сдали, предали – было и такое”. Івана Терешко, який і в таборі не дозволив себе затоптати, роздавити в нім людину, а після того, як ковтнув повітря свободи і любові, що став ще сильніше, твердіше духом, — він готовий до смертельної сутички з фашистами. Доля підготувала цій людині щось страшніше за смерть: «вибір» Івана, можливо, найнестерпніший для людини, найстрашніший з усіх, які є в повістях Бикова.