Мне очень понравилась в романе А.С Пушкина "Дубровский" Марья Кириловна Троекурова.
Марья
Кириловна очень красивая собой молодая девушка. Она мягкая, скромная,
романтичная, но с аристократическими предрассудками, так как сначала она
не обращает никакого внимания на молодого француза. Характер Маши очень
хорошо виден в сцене, когда она отвергает Дубровского и остается верна
своему нелюбимому мужу князю Верейскому. Героиня очень любящая, нежная,
мягкая, верная девушка. Со всеми она обходится хорошо, ко всем
проникнута любовью и уважением. И даже к отцу, который выдает ее замуж
за нелюбимого жениха. Я бы тоже хотела быть такой верной и благородной,
как и Марья Кириловна Троекурова. А если бы я была художником, то
изобразила бы Машу и Дефоржа, когда они вместе проводили время, когда
Дефорж учил ее музыке. Ведь тогда они оба были счастливы и у каждого из
них на моей картине были бы радостные, счастливые, влюбленные лица.
<span>Мне понравился роман А.С. Пушкина «Дубровский» и особенно запомнилась Марья Кириловна,молодая, но с несчастной судьбой, девушка.</span>
Герой описывает свою любимую девушку — Вареньку. По его словам, это была самая сильная его любовь. Молодая милая грациозная девушка с величественной осанкой покорила его. С восторгом он описывает чудесный бал и свою опьяненность любовью: «...видел только высокую стройную фигуру в белом платье с розовым поясом, ее сияющее, зарумянившееся с ямочками лицо и ласковые, милые глаза» .
Образ Вареньки в белом платье с розовым поясом, грациозной, с ласковыми глазами, сияющим лицом заслоняют: кузнец в засаленном полушубке, солдаты в черных мундирах, спотыкающийся, корчившийся человек с лицом, сморщенным от страдания,
Ася — один из самых поэтичных женских образов Тургенева. Героиня повести — открытая, самолюбивая, пылкая девушка, с первого взгляда поражающая своей необычной внешностью, непосредственностью и благородством. Она дочь крепостной крестьянки и помещика. Этим объясняется ее поведение: она застенчива, не умеет вести себя в обществе. После смерти матери девушка оказывается предоставленной самой себе, она рано начинает задумываться над противоречиями жизни, над всем, что ее окружает.
Портрет героини: подвижность, изменчивость как главные черты внешнего облика героини; обаяние и грация.
Основные черты характера Аси: непосредственность, естественность, самобытность; любовь к природе; сложность, «странность» внутреннего мира героини: большие духовные запросы, стремление к самосовершенствованию; нравственный максимализм; требовательность в выборе предмета любви; «окрыленность» .
Образ Аси - олицетворение жизни.
Если о Вареньке Б. говорится, что она и в 50 лет была замечательная красавица, а рассказывается о ней восемнадцатилетней, то ясно, что с того времени прошло более 30 лет. Вспомним, что и в повести Тургенева «Ася» рассказ ведется много лет спустя после описываемых событий
9 нравится5 г.
Українська пісня - це справжня поезія серця і почуття. Вона така ж невичерпна, як і життя народу. Як неоціненний скарб наш народ проніс свої думи та пісні через віки неволі і рабства, розкриваючи для нащадків дорогоцінне багатство свого генія.
Народна поезія України відрізняється великим багатством і різноманітністю видів творів і художніх форм, тем, сюжетів, героїв і образотворчих засобів. Одне з найбільших духовних надбань українського народу, його творчих досягнень - думи. За свідченням Лесі Українки, думи - "предивні, єдині на весь світ пам'ятки творчості нашого народу". Виникли вони в нелегкий для народу час, коли турецько-татарські орди нападали на його землі, грабували і забирали в полон тисячі людей, щоб продати їх у неволю. Під час цієї боротьби з'явилися кобзарі, які донесли до народу слова любові до рідної землі і ненависті до ворогів, прославляли славних лицарів-визволителів. Ці талановиті співаки були уособленням трагедії України, яка нагадувала, за словами, Т. Г. Шевченка, "розбиту бандуру з обірваними струнами, і одночасно була символом її нескореності й величі.
Провідними в думах є мотиви патріотичного подвигу в ім'я батьківщини. Прикладом цього є старі думи про героїчну боротьбу народу проти нападів турецьких і татарських орд. "Козак Голота", "Самійло Кішка", "Маруся Богуславка", "Три брати азовські" розповідають про турецько-татарську неволю, втечу з неї, смерть козака в степу, жорстокість баш, відчайдушну сміливість і мужність козаків, їх глибокий патріотизм і нездоланне прагнення до свободи. Серед названих творів особливо захоплюючим є "Маруся Богуславка", де зображено образ турецької полонянки, яка турбується про долю своїх єдинокровних братів-козаків і випускає їх на волю. Дума стверджує високу патріотичну свідомість народу, щире співчуття до "бідних невольників", вірність батьківщині, глибоке розуміння обов'язку людини перед суспільством, перед родиною, поняття совісті та моралі. Маруся Богуславка - це один з яскравих жіночих образів дум, в якій уособлено високі патріотичні почуття.
З часом думи і пісні відрізняються історичною конкретністю. Поштовхом до їх виникнення була визвольна війна проти польсько-шляхетського поневолення. У думах цих часів ("Хмельницький і Барабаш", "Корсунська Перемога", "Іван Богун") відображено всенародний рух проти кривдників і завойовників, зображена розправа повсталих з польськими панами, ненависть проти яких була викликана не національними, а соціальними причинами. Ці твори акцентують увагу на діях всього народу, на його впевненості у своїй силі, у перемозі. І тільки на тлі мас виступають окремі герої, історичні особистості - Хмельницький, Нечай, Богун, що були реальним втіленням честі і совісті народу, яскравим зразком його волелюбності і непримиренності до ворогів.
Пам'ять про найважливіші події та героїв історії зберігають у свідомості народу історичні пісні. Вони складають поетичний літопис тривалої героїчної боротьби українського народу за своє визволення від соціального й національного гніту, за своє існування. Першими творами на історичну тему є пісні про турецько-татарські набіги, про полон мирного населення і його страждання в неволі. У пісні про Байду, Морозенка і багатьох інших народ з любов'ю оспівав героїчних захисників вітчизни, їх непримиренність до ворогів, готовність швидше померти, ніж підкоритися. Таким мужнім патріотом виступає козак Байда, який навіть в тяжких муках знаходить спосіб розправитися з ворогом.
Історична пісня досягає свого розквіту в період народно-визвольної війни 1648 - 1654 років. В ній оспівується героїзм народних мас у боротьбі проти соціального гноблення, проти польської шляхти, російського самодержавства. У цей бурхливий період всенародного руху виникла пісня "Розлилися круті бережечки", в якій "славна Україна" порівнюється з червоною калиною. Пісня виражає впевненість у звільненні від загарбників:
А ми тую червону калину,
Гей, гей, та піднімемо,
А ми ж нашу славну Україну,
Гей, гей, та розвеселимо.
Як же нам треба плекати кожне слівце рідної пісні, передане у спадок від попередніх поколінь як заповіт людяності і безмежної любові до рідної землі, як приклад непохитності духу народного! Як зазначив О. Довженка, "Українська пісня - це бездонна душа українського народу, це його слава".
