РОЗМОВА, ЗВАНА АЛФАВІТ, ЧИ БУКВАР СВІТУ.
ДРУЖНЯ РОЗМОВА ПРО ДУШЕВНИЙ СВІТ
<span> </span>
<span> ...Моя розмова стосується лише людинолюбних душ, чесних станів і благословенних видів промислу, які не суперечать божому і людському законові, а складають плодоносний церкви, ясніше кажучи, суспільства, сад, як окремі частини складають годинниковий механізм. </span>
Мова моя тоді спокійніша, коли кожна людина не лише добра, але і споріднену собі всіма сторонами знаходить роботу. Се і є бути щасливим, пізнати себе чи свою природу, взятися за своє споріднене діло і бути з ним у злагоді з загальною потребою. Така потреба - се благодійство і послуга. Не дивно, що в стародавніх римлян як потреба, так і благодійство означалося словом officium, тобто моральний обов'язок.
Найдобріша людина тим неспокійніша і нещасніша, чим більшу посаду вона займає, але до неї не народжена. Та й як їй не бути нещасною, коли загубила той скарб, що дорожчий за все на світі: "Веселощі серця - життя для людини, і радість людська - є довгоденність" (Сірах).
Як же не згубити, коли замість добрих послуг лише ображає друзів і родичів, близьких і далеких, співвітчизників і чужоземців? Як не ображати, коли вона суспільству приносить шкоду? Як не зашкодити, коли погано виконувати обов'язки? Як не буде погано, коли немає завзятості і невтомної праці? Звідки ж з'явиться працелюбність, коли немає бажання і старанності? Де ж візьмеш бажання без природи? Природа - всьому початкова причина і рушійна сила. Вона і є матір'ю бажання. Бажання ж - започаткування, схильність і рух. Бажання, за приказкою, сильніше неволі. Воно прагне до праці і радіє з неї, як зі свого сина. Праця - живий і невсипущий рух усієї машини, доки не довершиться справа, що сплітає творцеві своєму вінець радості. Коротко кажучи, природа наснажує до діла і зміцнює до праці, роблячи її солодкою...
Скажу тобі: коли бажаєш, щоб син твій охоче й безпомилково виконував свої обов'язки, мусиш сприяти йому під час вибору звання, відповідно до його якостей. Сто спорідненостей - сто звань, а всі почесні, як законні.
Хіба не знаєш, що маєтність - від чесно виконаних обов'язків, а не обов'язки від маєтності залежать? Чи не бачиш, що низьке звання часто віднаходить маєтність, а високе - губить?
Не дивись, хто вище і хто нижче, хто видніше і незнатніше, багатше й убогіше, але дивись на те, що з тобою споріднене. Вже ми казали, що без спорідненості все ніщо...
Коли володар маєтків живе щасливо, не тому він щасливий, що володіє ними: щастя до маєтків не прив'язане.
<span> Коли казати про володіння за спорідненістю, слід розуміти і види всіх зовнішностей. Зовнішнє те, що лежить поза людиною: грунт, рід, чин тощо. Шукай, що хочеш, але не загуби світу. Шляхетний список лежить поза тобою, а ти поза ним цілком можеш бути щасливий. Він без світу ніщо, а світ без нього - щось, без чого не можна бути щасливим і в едемськім раю.</span>
1) тарас бульба идеальный казак. с помощью антитезы Гоголь противопоставляет и сравнивает всех других героев с ним.
2) нет. он считает, что жена "сюсюкаается" с сыновьями. а Тарас, наоборот, жесток.
3) это его Родина. Сечь для него все. готов лечь ради нее.
4) думаю, семейные обязанности стоят на последний местах. первое место-защита родины.
5) он хочет видеть в них себя. хочет видеть в них казаков, для которых родина будет на первом месте.
6) ну, наверное, он понимает, что будущее их это новое поколение, грамотное.
7) остап.
8)
9) Андрий - предатель. Остап же погибает за народ и за казачество.
10) гм.. убивает себя?
11) смелость. упорство.
Ваня
Возраст – 7 лет.
Ваня – самый младший из мальчиков. У Вани еще тонкий, детский голосок. Ваня – незаметный и тихий ребенок. В рассказе он все время лежит под рогожей.
«...русую кудрявую голову...»
«... свежее личико…» «…большие тихие глаза...»