1.«Печальный демон, дух изгнанья, летал над грешною землей» летал над грешною землей» 2. «Он сеял зло без наслажденья…» 3. «И дик и чуден был вокруг Весь божий мир…» Весь божий мир…» 4.«и все, что пред собою видел, Он презирал иль ненавидел.» Он презирал иль ненавидел.» 5.«Высокий дом, широкий двор Седой Гудал себе построил…» Седой Гудал себе построил…» 6.«…красавица такая чай прадедов под солнцем юга не цвела» под солнцем юга не цвела» 7.«Он любовался – и мечты о прежнем счастье… пред ним…» о прежнем счастье… пред ним…» 8.«На брачный пир к закату спешил жених нетерпеливый» спешил жених нетерпеливый» 9.«Но презрел удалой жених Обычай прадедов своих» Обычай прадедов своих» ЭКСПОЗИЦИЯ ЗАВЯЗКА
Осень моя самая любимая пора года.
Природа кажется берёт в руки краски и раскрашивает всё неуклюжими ,но тонкими и изящными мазками и всё превращается в красавицу осень.
Мне кажется это так не обычно, но может это мои детские фантазии, я буду считать это моим маленьким тайным секретом. Осенью с друзьями я люблю прогуливаться парком и мы берем разноцветные листья и подкидываем вверх воображаем ,что это падает осенний снежок. Так я делал или делала в детстве и кажется буду так забавно проводить время в разном возрасте.
Осень самое необычное время года.
Берегите природу и пусть у каждого будет какой то не забываемый момент в жизни, тогда люди будут счастливие.
РОЗМОВА, ЗВАНА АЛФАВІТ, ЧИ БУКВАР СВІТУ.
ДРУЖНЯ РОЗМОВА ПРО ДУШЕВНИЙ СВІТ
<span> </span>
<span> ...Моя розмова стосується лише людинолюбних душ, чесних станів і благословенних видів промислу, які не суперечать божому і людському законові, а складають плодоносний церкви, ясніше кажучи, суспільства, сад, як окремі частини складають годинниковий механізм. </span>
Мова моя тоді спокійніша, коли кожна людина не лише добра, але і споріднену собі всіма сторонами знаходить роботу. Се і є бути щасливим, пізнати себе чи свою природу, взятися за своє споріднене діло і бути з ним у злагоді з загальною потребою. Така потреба - се благодійство і послуга. Не дивно, що в стародавніх римлян як потреба, так і благодійство означалося словом officium, тобто моральний обов'язок.
Найдобріша людина тим неспокійніша і нещасніша, чим більшу посаду вона займає, але до неї не народжена. Та й як їй не бути нещасною, коли загубила той скарб, що дорожчий за все на світі: "Веселощі серця - життя для людини, і радість людська - є довгоденність" (Сірах).
Як же не згубити, коли замість добрих послуг лише ображає друзів і родичів, близьких і далеких, співвітчизників і чужоземців? Як не ображати, коли вона суспільству приносить шкоду? Як не зашкодити, коли погано виконувати обов'язки? Як не буде погано, коли немає завзятості і невтомної праці? Звідки ж з'явиться працелюбність, коли немає бажання і старанності? Де ж візьмеш бажання без природи? Природа - всьому початкова причина і рушійна сила. Вона і є матір'ю бажання. Бажання ж - започаткування, схильність і рух. Бажання, за приказкою, сильніше неволі. Воно прагне до праці і радіє з неї, як зі свого сина. Праця - живий і невсипущий рух усієї машини, доки не довершиться справа, що сплітає творцеві своєму вінець радості. Коротко кажучи, природа наснажує до діла і зміцнює до праці, роблячи її солодкою...
Скажу тобі: коли бажаєш, щоб син твій охоче й безпомилково виконував свої обов'язки, мусиш сприяти йому під час вибору звання, відповідно до його якостей. Сто спорідненостей - сто звань, а всі почесні, як законні.
Хіба не знаєш, що маєтність - від чесно виконаних обов'язків, а не обов'язки від маєтності залежать? Чи не бачиш, що низьке звання часто віднаходить маєтність, а високе - губить?
Не дивись, хто вище і хто нижче, хто видніше і незнатніше, багатше й убогіше, але дивись на те, що з тобою споріднене. Вже ми казали, що без спорідненості все ніщо...
Коли володар маєтків живе щасливо, не тому він щасливий, що володіє ними: щастя до маєтків не прив'язане.
<span> Коли казати про володіння за спорідненістю, слід розуміти і види всіх зовнішностей. Зовнішнє те, що лежить поза людиною: грунт, рід, чин тощо. Шукай, що хочеш, але не загуби світу. Шляхетний список лежить поза тобою, а ти поза ним цілком можеш бути щасливий. Він без світу ніщо, а світ без нього - щось, без чого не можна бути щасливим і в едемськім раю.</span>
Рассказ дал мне улыбнуться. Главный герой сделал глупою, но дающую урок ошибку. Мальчика отправили за ягодами, но за эту бабушка сказала что даст ему Коня с розовой гривой. Он набрал корзинку ягод, но его друзья съели все ягоды и обвинили героя в жадности. В тот момент я подумала что он пойдёт домой и расскажет бабушке о случившемся, а он оказался хитрей. Мальчик положил вниз траву, а сверху положил ягод. Главный герой не успел всё рассказать своей бабушке и когда она вернулась она ругалась на него. Мальчик попросил прощения у бабушки и получил от бабушки того пряничного коня с розовой гривой. У многих были похожие ситуации в жизни и все мы выходили из этих проблем с помощью прощения у того кому ты сделал плохо или кому стало из-за тебя стыдно. Думаю что и у меня такие проблемы уже были и конечно же я думаю что такое больше не повториться. Конечно же, после этого мальчик навряд ли станет обманывать бабушку, но и других. Мы все получили урок.