Фёкла и Лукерья, дочери дворянина Велькарова, воспитывались у своей тётки гувернанткою мадам Григри «на последний манер». Отец приехал со службы к ним в Москву и решил взять дочерей к себе. Но дочери-модницы рассердили старика своим презрением ко всему русскому и обожанием всего французского. А в это же время горничная барышень Даша собирается замуж, однако у нее и ее жениха Семена нет денег на свадьбу. И Семен придумал хитрость: он переодевается и выдает себя за французского маркиза, прибывшего из Франции и поизносившегося в дороге, — с тем, чтобы втереться в доверие богатым дочкам и — исключительно по русской традиции — попросить (или стырить) у них денег. При этом новоявленный «француз» по-французски не знает. Но это и не беда: ведь папаша запретил дочерям общаться по-французски, поэтому «французский маркиз» вынужден разговаривать исключительно по-русски. Конечно, обманщик в конце концов оказывается разоблачен, но за преподнесенный урок хозяин одаривает его всем необходимым[9].
Комедия заканчивается выспренной патетической речью Валькерова, недовольным воспитанием дочерей и обвинением их в галломании как ненависти к русскому языку, русским традициям, устоям, навыкам и заодно приверженности к высокомерию, грубости, необразованности, чванству — то есть всему тому, что к франкомании вообще отношения не имеет<span>
<span /></span>
Айвенго — чесний і справедливий воїн, який у будь-який момент може прийти на допомогу тим, хто її потребує, тобто приниженим, гнобленим. Довідавшись, що Ребекку несправедливо звинувачують у чаклунстві й погрожують спалити на вогнищі, якщо не з'явиться лицар, який погодиться захищати її честь та мечем доведе її правоту, Айвенго поспішає на поєдинок, щоб захистити нещасну невинну дівчину. Ледве тримаючись у сідлі після тяжкого поранення, Айвенго все ж таки виходить на бій із Буагельбергом. І коли супротивники зійшлися, від влучних ударів обидва лицарі падають. Але Божий суд звершився: Буагельберг гине, а Ребекку виправдовують.Отже, Айвенго не тільки мужній, сміливий і відважний воїн, а й чесна, порядна, здатна на самопожертву людина; фанатично відданий справі, він служить друзям, з якими поділяє нещастя й небезпеки.Пройшло вже майже два століття з часу написання чудового роману В. Скотта. Здавалося б, давно минули вже й лицарські часи. Ми живемо у двадцять першому столітті. Вік технократії, комп'ютерних технологій накладає відбиток на розум і серця людей, їхні взаємини. Але нетлінними залишаються людські цінності, які притаманні герою роману, славному лицарю Айвенго.<span>Чесність, шляхетність, почуття людської гідності, мужність, відвага, вірність, здатність до самопожертви в ім'я батьківщини чи друга мають і сьогодні непересічне значення.</span>
"Не ложась уже больше спать, она растопляла печь, чистила картошку заправляла обед и так хлопотала по хозяйству до ночи."
1. Веселая собачка Вьюшка.
2.Сороки – воровки.
<span>3.Бесхвостая Выскочка.
Извините, у меня получилось всего 3 части!!!
Но я надеюсь что все равно помогла!</span>