Шмелева зовут Иван Сергеевич
и пушкинскую "Птичку" надо заменить
вот что получается:
<span>В книге «Лето Господне» Ивана Шмелева есть эпизод празднования Пасхи, в котором каждый персонаж выпускает в небо птиц. Но сначала хозяин птиц проверяет у мальчика знание стихотворений о птицах.</span>
Поэма-называется "Русские женщины",потомучто,Некрасов в ней описывает подвиг жён-декабристов,на примере двух конкретных женщин-Трубецкой и Волконской,имея в виду,что большинство русских женщин обладают такой же широкой душой и силой характера.
Тема: роздуми ліричного героя про те, що людське життя для історії — це
тільки мить, для людини — піт праці і кров боротьби, це радощі й
страждання ,і про них навряд чи напишуть майбутні історики
Ідея: засудження тих істориків, які забувають уроки життя, кому на
відстані все здається простим, зрозумілим, і тому їм легко писати «рядки
холодних слів» про часи громадянської війни; возвеличення подвигу тих,
хто скроплював землю своєю кров’ю, віддавав душу боротьбі за волю і
справедливість.
Основна думка: людське життя - це живий біль,
жива рана, і не треба її ятрити порожніми фразами. Мабуть, тільки
письменникові під силу передати людські почування, історію «підтятої»
людської душі.
Жанр: громадянська лірика
Римування: перехресне
Віршований розмір:ямб
Художні особливості твору:
метафори - росила землю кров, мовчи, душе
епітети - рядки холодних слів, золоті далекі будні, серед родючих вільних нив, душе підтята, дідок нудний
риторичні окличні речення-
Наш біль — рядки холодних слів!
О, золоті далекі будні
Серед родючих вільних нив!
Забудь про ті натхненні свята.
Що в них росила землю кров!
Мовчи, мовчи, душе підтята,
— Агов!
О, тихше!
- Біль не вщух!
Риторичні звертання
О, золоті далекі будні
Серед родючих вільних нив!
Мовчи, мовчи, душе підтята,
інверсія – душе підтята, дідок нудний, історики майбутні,
Людське
життя для історії — це тільки мить. А для людини — піт праці і кров
боротьби, це радощі й страждання. Про них навряд чи напишуть майбутні
історики. Можливо, узагальнять словами «війна», «робітничий рух». Для
ліричного ж героя поезії — це живий біль, жива рана, і не треба її
ятрити порожніми фразами. Мабуть, тільки письменникові під силу передати
людські почування, історію «підтятої» людської душі.
На відстані
все здається більш простим, зрозумілим. Тому легко буде майбутнім
історикам писати «рядки холодних слів» про часи громадянської війни. Але
для тих, хто скроплював землю своєю кров’ю, віддавав душу боротьбі, —
це було життя, сповнене жаху й болю. Автор хоче, щоб нащадки, які будуть
жити «серед родючих вільних нив», не забували цього.
Люди которые знали Гека Фина , считали его поступки взрослыми . И действительно Гек для своего возраста был очень храбр и умён . Он не оставил в беде Джима , он улизнул от шайки бандитов с частью их добычи. Его смело можно назвать взрослым рассудительным человеком.
Україна
Рідна, гомінка
Зростаєш, кріпнеш, розквітаєш
Мене ти з малечку плекаєш
Батьківщино!