Хм... Твен определённо знал о чем говорил. Если коротко, то эта цитата описывает то что должен сделать человек в постижении душевного благополучия. То есть он говорит, что если мы будем делать ежедневные вещи то времени на что-то для себя может попросту не хватить(а так и будет), поэтому он просто говорит что лучше делать то что повелевает твоё душевное состояние. Хочешь узнать больше о этом мире и про то как в нём всё устроено?(а этого похоже хотят почти все) - "...путешествуй, исследуй, открывай".
Во-первых. Нужно уважать своих родных и близких. Не важно какими их видишь ты, важно, какие они на самом деле
Во-вторых. Воровать -это плохо, а воровать у родных-ещё хуже
В-третьих. Иногда мелочь может сделать больше, чем большой подвиг.
Да гиракл герой мифов древней греции
У єгипетській міфології Тефнут була богинею вологи. Сучасні люди можуть недооцінювати її впливовість, проте для жителів жаркого Єгипту вологість була життєво важлива. Нубійська кішка (хвалебне прізвисько богині) відповідала за дощі, росу і родючість земель.
Зображалася богиня, що входить в геліопольську еннеаду, спочатку у вигляді левиці, а потім – у вигляді жінки з левиною головою. Її земним втіленням також вважалася левиця. Центром поклоніння Тефнут було місто Геліополь. Ця богиня виконувала також роль улюбленого Ока бога Ра-коли той вранці піднімався над горизонтом, богиня сяяла у нього на голові, спопеляючи ворогів. Також богиню ототожнювали з Уто, яка считплась берегинею Ра.
Отцем богині був Ра-Атум, чоловіком-Шу, її брат-близнюк. Про Тефнут складено не так вже й багато міфів, проте деяка інформація про її життя все-таки збереглася і до нашого часу:
Горда богиня дощу як само собою зрозуміле приймала від людей жертовні дари і слухала хвалебні пісні на свою честь. Однак одного разу на пагорбі Бен-Бен зазвучала музика. Це хлібороби славили сонячного бога Ра за світло і тепло, які він дарує чорній землі. І настрій у богині зіпсувався. Їй здалося, що єгиптяни занадто багато почестей віддають сонячному богу. Адже вона була впевнена, що якби не її цілюща волога, то не проросло б жодне зернятко. Мудрий Ра спробував було заперечити богині, що і без його сонячних променів неможливий багатий урожай. Але ображену Тефнут вже не можна було зупинити. Перетворившись на левицю, Тефнут подолала срібну огорожу і кинулася бігти, оголошуючи гори грізним гарчанням. Вона летіла, ледь торкаючись землі, і незабаром зникла далеко за горизонтом.
Засмучений втечею богині, Ра занурився в глибоке роздуми. «Що ж тепер робити? — думав він, з тривогою дивлячись на береги Нілу. Адже з її відходом на землю обрушиться посуха, яка погубить всіх людей. Ні, у що б то не стало треба повернути людям спокій і надію