<span>Функции календаря каменного века. Развитие календарных единиц: сутки, неделя, месяц, год. История нашего календаря: происхождение семидневной недели и названия каждого дня ,древнеримские и юлианские календари</span>
Твір «Літній вечір»
Після виснажливої полуденної спеки, сонце, нарешті, хилиться до обрію, пом’якшуючи свій яскраве світло і подовжуючи тіні. Легкий вітер ворушить зелене листя, з усіх боків перегукуються птахи. Літній вечір теплий і затишний. У чистому небі ні хмаринки. У траві без угаву тріщать коники, пурхають від квітки до квітки метелики.
Стомлені спекою літнього дня знову підбадьорювати рослини, відчувши дихання наближається вечірньої прохолоди. І людям теж дихається легше.
Опускаючись все нижче, сонце стає помаранчевим, а над лінією горизонту небо набуває ніжно-рожевий відтінок. Захід – справжня окраса літнього вечора. Довго, неквапливо сонце проробляє свій шлях туди, де ховається від людських очей на ніч. Захід дарує спостерігачеві цілу гаму емоцій, таких же різноманітних і яскравих, як і кольори, в який забарвлюється світ. Не тільки небо розцвічується достатком тонів – від ніжно-блакитного до палаючого червоного. Верхівки дерев, дахи і шибки будинків також покриваються блискучою позолотою призахідного сонця.
Чим ближче сонце до своєї колиски, тим прохолодніше повітря і тихіше навколо. Звуки стають голосніше, голоси чути далі. Яскравіше відчуваються запахи. Затихає вітер і змовкають птиці, готуючись до сну. Лише невблаганні цвіркуни хором продовжують свій концерт. Вони співатимуть до глибокої ночі, яка непомітно змінює прекрасний літній вечір
Рассказ вызывает пронзительное чувство жалости к собаке. Так не должен поступать человек по отношению к животному, Л. Андреев показывает, что собака переживает, старается угодить человеку. Люди приручают собаку, а потом бросают. Это вызывает страдание животного, виноваты в этом люди. Рассказ учит тому, что так быть не должно.
«Всею своей собачьей душой расцвела Кусака». Собака должна принадлежать человеку, а у Кусаки вначале хозяина не было. Собака обрадовалась тому, что нашла себе службу. Это метафорическое выражение говорит о значимости этого события для жизни Кусаки.
«Желтым огнем загорелась осень» - метафора: деревья стали желтыми - началась осень.
Автор очень эмоционален при изображении событий, он всей душой переживает эту историю.
Пришла весна. Растаяли сугробы
Широко речка разлилась
Я вижу пробуждение природы
А кто-то видит только грязь
Напиши о том,что Ты хочешь быть поваром и кормить людей своими замечательным блюдами! Например:
Моя будущая профессия -повар.
Я хочу стать повором,потому что очень хочу кормить свою семью и всех людей вкусными блюдами! И т.д. Надеюсь,что хоть немного помогла:) Удачи в школе)