Рассказ "Бедные люди" -это прозаическое переложение стихотворения В.Гюго ,жанр рассказа -стихотворение в прозе.Толстой переложил стихотворение в прозу,придерживаясь подлинника Гюго,стараясь быть ближе к оригиналу.Рассказ соответствует всем канонам жанра стихотворений в прозе:
-лирическое произведение,без сюжета,отдельный эпизод;
-небольшой объём,
-эмоциональный накал;
-личные переживания,как и в лирической поэзии;
-прозаическая форма,без метрических признаков поэзии.
Летописями<span> называют описание исторических событий. </span>Былины<span>– один из жанров устного народного творчества. В них рассказывается о важных событиях в жизни славян или подвигах героев. </span>Житие<span> это биографии православных святых.</span>
Звёзды
А ведьма между тем поднялась так высоко, что одним только черным пятнышком мелькала вверху.
Но где ни показывалось пятнышко, там звезды, одна за другою, пропадали на небе.
Скоро ведьма набрала их полный рукав.
Що таке честь? Що вона значить у житті людини? Чи варто жертвувати нею задля своїх корисливих цілей?
Честь — це гідність людини, що викликає загальну повагу й пошану а також власне почуття гордості. Без честі людина не зможе нічого досягти в житті, адже люди не сприйматимуть її серйозно. А торгувати честю й гідністю заради високого титулу — це безглуздя. Я вважаю, що людина без честі буде лише «знижувати планку» свого статусу в суспільстві.
Я хочу розглянути цю проблему, аналізуючи поведінку пана Журдена — головного героя комедії Мольєра «Міщанин-шляхтич».
По-перше, я вважаю, що людину без честі не будуть поважати оточуючі, і така людина буде виглядати дуже жалюгідно. Згадаймо, наприклад, посвячення пана Журдена в неіснуючий сан «мамамуші» — він настільки хотів стати вищим за станом, що загубив власне «обличчя», гідність. Його ніхто не сприймав, як він того хотів. Пан Журден сам із себе зробив посміховисько.
По-друге, таку людину будуть використовувати задля своїх корисливих цілей інші. Так граф Дорант, знаючи, що пан Журден має багато грошей, часто позичав у нього «кругленьку» суму й не збирався віддавати борг. Граф, як і його дружина мадам Дорімена, зневажав Журдена, як тільки може дворянин зневажати буржуазію, у той час, як останній вважав цих аристократів своїми друзями, і мало того — навіть боявся їх, благоговійно дивлячись на них знизу вверх. Журден ніколи не суперечив графові Доранту, адже хотів бути ближче до такого бажаного й такого далекого аристократичного світу.
Зневажають і дурять Журдена і вчителі, а він вірить їм і платить гроші лише за гарні слова. До того ж Журден, зовсім загубивши голову, намагається видати доньку за першого ліпшого аристократа, не підозрюючи, як непривабливо це виглядає в очах оточуючих. Він не слухає нікого, непохитно, як осел, відстоює свою точку зору, і робить це завжди, навіть якщо зовсім неправий.
Отже, засліплений зовнішньою привабливістю аристократичного світу, Журден втрачає свою честь і гідність. Це безглузде прагнення стати аристократом позбавило його здатності міркувати тверезо й зробило посміховиськом. Мольєр висміює самоприниження та відсутність гідності в Журдена, адже вважає, що здоровий глузд і щирість завжди перемагають.
Мне больше нравится книга. Потому что когда я начинаю читать книгу, я привязываюс к книге. И мне хочется читать и читать...