Всё началось с того как автор заблудился в лесу со своей собакой Дианкой, он блуждал до ночи, и вышел в "Бежин луг" Автор увидел в дали огонь, это был костёр, его разожгли мальчики пастухи. Они пасли Лошадей. Автор попросил заночевать рядом с костром, притворился, что заснул, но на самом деле подслушивал о чём говорят мальчишки. Они говорили о нечисти, о всяких историях, которые приключились с ними или со знакомыми. На утро, он снова собрался в путь, и нашёл свою деревню ;)
Джек Лондон — один із найвідоміших американських письменників. Його твори надзвичайно цікаво читати. Мабуть, це тому, що автор багато чого побачив і пережив у своєму житті. Майбутньому письменнику змалку довелося тяжко працювати. Наприклад, з десяти років він розвозив газети, потім була робота на консервній фабриці, у пральні, в котельні. Взагалі, Джек Лондон випробував себе у багатьох професіях. Він був матросом, репортером, навіть золотошукачем Герої творів Джека Лондона схожі на нього — порядні, сильні та мужні. Саме таким є головний герой оповідання "Жага до життя". Разом з другом він повертається додому після вдалих пошуків золота. Проте доля та сувора північна природа випробовують товаришів на міцність. Один із них, Білл, не витримує цього. Він забирає свою частку золота, залишає приятеля в біді та йде геть. Нелегко доводиться головному герою. Перемагаючи біль у вивихнутій нозі, він іде далі, до¬лає голод і холод, виходить переможцем у поєдинку з вовком. Величезна любов до життя, бажання жити керує ним.
Ім'я героя невідоме. Проте це справжня людина, мужня й відважна. А ще — порядна. Дорогою головний герой натрапив на останки Білла. Почуття власної гідності не дозволяє йому взяти золото загиблого.
Це оповідання змушує читачів замислитись над сенсом людського життя, над поняттями "дружба", "товариськість", "зрада".
<span>Я вважаю, що сенс життя полягає в тому, щоб прожити свій вік гідно, допомагати іншим у тяжку хвилину. Людина не повинна вчиняти нічого, за що потім їй було б соромно.</span>
Мне кажется, что герой не любит Наденьку, т. к. в конце рассказа он говорит:"А мне теперь, когда я стал старше, уже непонятно, зачем я говорил те слова, для чего шутил..."
<span>Человек рождается ребенком растёт проходят годы он становится взрослей всё взрослей и взрослей до старости и может ещё выживать но скоро он закончит свою жизнь улетит в облака будут ещё люди они также будут рождатся расти но для этого надо им хорошо питатся делать зарядку вернее соблюдать гигиену он вырастит потом здоровый крепкийно к сожелению люди не живут бесконечно они умирают и постепенно рождаются новые
</span>
<span>Теркин с юмором рассказывает молодым бойцам о буднях войны; говорит, что воюет с самого начала войны, трижды был в окружении, был ранен. Судьба рядового солдата, одного из тех, кто вынес на своих плечах всю тяжесть войны, становится олицетворением национальной силы духа, воли к жизни.
</span>