Реакция Печорина была равнодушной
1. Дія відбувається у давній Англії за часів, коли країну завоював норманський герцог Вільгельм. Саксонські ж феодали були майже винищені.
До саксонського лорда Седріка приїздять гості. Він має дуже красиву вихованку — леді Ровену. Норман Бріан де Буагільбер розповідає про лицарський турнір, на якому перемогу одержав лицар Айвенго. Зараз він у Палестині, де б'ється за визволення гроба Господня. Коли Айвенго повернеться, Бріан обов'язково викличе його на двобій та переможе.
Але на турнірі з'являється Дездичадо — Лицар, Позбавлений Спадку. На його гербі зображено дуба, якого вирвано з коренем. Він одержує блискучу перемогу над Бріаном. Свою винагороду — золотий вінець — він вручив леді Ровені. Цей лицар і був Айвенго. У вигляді пілігрима він повернувся до Англії. Шляхетний Айвенго врятував життя старому багатому єврею Ісаку, якого своєчасно попередив про небезпеку. Ісак позичив йому грошей, щоб придбати коня та зброю. Перемогу Айвенго на турнірі бачила прекрасна донька Ісака — Ревекка. Гроші, які віддав Айвенго її батькові, дівчина повернула зброєносцю Айвенго — Гурту.
Наступний турнір був неначе справжня бійка двох загонів. Багато лицарів було поранено, дехто загинув. Бріан та дужий лицар Фрон де Беф були на одному боці, Дездичадо — на іншому. Лицар, Позбавлений Спадку, ледве не загинув, та його врятував спокійний вершник у чорному, якого прозвали Чорним Лицарем. Загін Дездичадо одержав перемогу.
Чорний Лицар непомітно зник. Нагороду знову одержав Дездичадо. Як і в попередньому турнірі, він не хотів відкривати свого обличчя. Але знепритомнів. З нього зняли шолом, і всі побачили шляхетне обличчя красивого юнака. Це був Айвенго.
Мне купили новый белый телефон я удивился количеству памяти на нём пользуясь им я узнал об его новых функциях
Невозможно ступить ни шагу по этой земле без того, чтобы не соприкоснуться с ответственностью и долгом, который необходимо исполнить.
<span>Т. Карлейль </span>
<span>Личная ответственность - то, за что отвечаю я лично. Что я обязан сделать, за чем проследить или за что в случае чего я обязан платить своим личным. Это - обязательные действия. </span>
<span>Авторская ответственность - часть личной ответственности. Она указывает на того, кто отвечает: «Это сделал ты?!» - «Да, это сделал я…» При этом авторская ответственность по умолчанию не предполагает личной ответственности - обязанности отвечать за происшедшее тем, что является вашим собственным, вашим личным. </span>
<span>Авторская ответственность - слабее личной ответственности. Признавая авторскую ответственность, человек может снижать свою личную ответственность, кивая на других или обстоятельства. «Но тут такие обстоятельства… Что я мог поделать?» </span>
<span>Ниже личной ответственности - разделенная ответственность, при которой ответственность (например, за происшедшее) так или иначе разделяется (распределяется, признается совместной) между двумя или более людьми, или человеком и обстоятельствами. </span>
<span>«Я беру это на себя (под свою ответственность)!» - значит, что за обязанность лично отвечать человек приобретает право самостоятельно, лично решать. </span>
<span>"Командовать парадом буду я!" </span>
<span>С этого момента человеку можно советовать, если он не против, и нельзя навязывать: это уже его личная территория. Тот, кто берет на себя больше ответственности, получает право быть более самостоятельным. </span>
<span>Чувство личной ответственности - готовность платить делами или деньгами за то, за что отвечаешь. Видение своей обязанности (иногда ощущение тяжести необходимости) сделать то или иное, отвечать за то или иное. Чувство личной ответственности может не совпадать с объективной личной ответственностью: человек может переживать свою личную ответственность там, где ее нет, и не видеть ее там, где она присутствует. Снятие чувства личной ответственности - это переход в позицию Жертвы.</span>