Счастье многие не знают как оно или она или вообще он выглядит!Но мне кажеться что счастье выглядит так : у него много цветов,букетов есть радуга,открыток немеренно.Есть у него и еденорог который всегда с ним . У счастья много фанатов которых называют счастливчики!!!))У счастья есть свояя любовь под названием Позитивная!Счастье приносит всегда только хорошее и надежду!Счастье помогают детям и взрослым кто в него верит!!(Рисунок скину в сообщения)!!!
<span>Владея значительным состоянием и ни от кого не завися, он решает посвятить себя живописи и ради этого странствует по Европе. Г. мягок, добродушен и мил. По замечанию Н. Н. , это «русская душа, правдивая, честная, простая, но, к сожалению, немного вялая, без цепкости и внутреннего жара» : Душевная аморфность обрекает Г. на роль вечного дилетанта в искусстве. То же качество предопределяет его отношение к увлечению А. : в сущности, Г. выбирает путь наименьшего сопротивления и тем самым способствует несчастной развязке</span>
Нет...нельзя...................................
Риси характеру головного героя: Сміливість, терпіння, упертість, життєлюбність Герой Д. Лондона переживає різні почуття, що стосуються його фізичного й морального стану, та проявляє позитивні якості характеру. Герой відчуває змореність від довгої дороги, холод Білої пустелі, тугу від усвідомлення зради товариша, страх самотності, голод, який не вгамовується мізерною «їжею», біль у ногах, розтертих до крові, та змученому тілі, відчай після марних спроб роздобути їжу, виснаженість, що призводить до галюцинацій. Але в ланцюжку відчуттів намічається зміна на краще: це сміливість, виявлена під час зустрічі з ведмедем, усвідомлення нестримного бажання жити, спокій, яким змінився страх, терпіння, з яким герой продовжує свій важкий шлях, сила волі у поєдинку з вовком. «Саме життя в ньому не хотіло загинути і гнало його вперед». Головний герой вижив, бо він був сміливий, упертий, мав силу духу, волі, високі моральні цінності, любов до життя. «Доля вимагала від нього дуже багато. Навіть помираючи, він не підкорився смерті. Можливо, це було справжнє безумство, але і в пазурах смерті він кидав їй виклик і боровся з нею». Джек Лондон не дав імені своєму героєві, який утілює в собі узагальнений образ людини, що бореться за своє виживання й у двобої з природою відстоює своє право на існування.
Название произведения: И скучно, и грустно...
Автор: М. Лермонтов
Дата создания: 1840 год
Род: лирика
Вид: философская
Тема: рассказ о душевных переживаниях лирического героя об одиночестве и собственных желаниях.
Идея: в жизни каждого человека должны быть цели, чтобы она казалась более полноценной.
Художественные средства:
Ритор. вопросы: Любить - но кого же? В себя ли заглянешь? ЧТо страсти?
Риторические восклицания: А годы проходят - все лучшие годы! Жизнь...такая пустая и глупая шутка!
Эпитеты: лучшие годы, глупая шутка, пустая штука, сладкий недуг, холодное внимание.
Метафора: пустая и глупая шутка.
Стихотворный размер: амфибрахий.
Рифмовка: абаб (перекрестная)⇒ недуг - рассудка - вокруг - шутка.