<span><u><em>Мы разошлись на полпути,</em></u>
<u><em>(показано, как наши дороги, как
вся суть нашего мира, как все в нем прерывается на полпути. Эта строчка
позволяет сравнить стихотворение с бессмертной Илиадой, где войска
Англии взяли Париж лишь наполовину)</em></u>
<u><em>Мы разлучились до разлуки</em></u>
<u><em>(Это- один из самых красивых аллюзионных сполдингов в русской литературе)</em></u>
<u><em>И думали: не будет муки</em></u>
<u><em>(Здесь автором показан вопрос тогдашнего простого человека, проблема голода(так как не будет муки, не будет и хлеба))</em></u>
<u><em>В последнем роковом "прости".</em></u>
<u><em>(Здесь проявляются музыкальные вкусы Некрасова, видно, что он любит рок)</em></u>
<u><em>Но даже плакать нету силы.</em></u>
<u><em>Пиши - прошу я одного...</em></u>
<u><em>(Здесь
Некрасов глубоко переживает за свое будущее, и не зря-ведь через
несколько лет после написания стихотворения его застрелят)</em></u>
<u><em>Мне эти письма будут милы</em></u>
<u><em>И святы, как цветы с могилы -</em></u>
<u><em>(Здесь
Некрасов опять же предсказывает свою смерть, тонко показывая, что
только любовь к Анне Ахматовой, которой он посвятил стих может его
спасти, ведь как мы знаем, Анна могла выбить пистолет из руки Дантеса,
но не стала этого делать)</em></u>
<u><em>С могилы сердца моего!</em></u></span>
Зло это мачеха, с гордыней и жаждой власти и завистью, а добро это царевна, милая, добрая и незнающая предательства, символ зла, яблоко, как в библейских текстах, а символ добра поцелуй, который разпушает зл
Зрозуміло, що Боруля не має нічого спільного з дворянством. Маючи звичку прокидатись рано, герой із усіх сил намагається бути паном і лежить, як і водиться панам, довго, хоч і болять боки від того лежання. Усупереч родинній традиції вимагає від дітей називати його «папінька», а дружину - «мамінька», не дає працювати Марисі, аби вона привчалася до дворянства. Боруля марно витрачає чимало грошей на дворянський антураж. Смішно виглядає це намагання бути благородним: очікуючи привезення з міста «кофію», герой просить дружину дізнатися, що з ним робити, бо «Чай я пив і знаю, як його настановлять, то сам тобі розкажу; а кофію не знаю, як роблять. Піди ти зараз до Сидоровички - вона зна - і повчися у неї. І розпитай гарненько, як його роблять і коли його подають: чи до борщу, чи на ніч?»Боруля, безперечно, прекрасний батько, хоча через свою обмеженість і засліпленість дворянством трохи не зламав життя Марисі. Відмову сватам Миколи, Марисиного коханого, Боруля пояснює просто: «Не приходиться дворянці йти за простого хлібороба, я тепер на такій линії…» Натомість майбутнім чоловіком доньки він бачить регістратора Націєвського - людину несерйозну, звичайного міського франта, балагура, що до того ж любить випити за чужий кошт. Марисю дивує така кардинальна зміна в батькові, адже вона вихована зовсім по-іншому.Син Борулі Степан служить канцелярист<span>
</span>
участок квадратной формы
4 стороны и все равны
длина забора 32 метра
одна сторона 32/ 4 = 8 м
площадь участка 8* 8 = 64 м2
Я понимаю его так , что это произведение посвящено лету .
