1. Москва. Церетели. :) Ближе территориально, художественно - ужасно, громоздко, да и зачем?
2. Санкт-Петербург. Медный всадник. Фальконе.
3. Там же - конная статуя Растрелли.
4. Там же. - сидящий Пётр Шемякина, без парика.
5. Таганрог. Скульптор Антокольский.
<span>6. Архангельск - та же фигура, того же автора.</span>
З гэтых радкоў становiцца зразумелым, чаму аўтар узяў сабе такi псеўданiм — Крапiва. Так, як гэтая «марная трава» гатова апячы кожнага, хто датыкнецца да яе, так i пiсьменнiк не можа моўчкi прайсцi каля любой заганы чалавечага грамадства, абавязкова «апячэ» таго, хто з'яўляецца парушальнiкам дысцыплiны. Вялiкага майстэрства дасягнуў Кандрат Кандратавiч Крапiва ў жанры байкi.
<span> Выкрыццё нейкай заганы праз смех, на маю думку, больш дзейснае, чым проста указание на гэтую загану. На такi метад людзi звычайна рэагуюць хутчэй. Напэўна, так думаў i сам паэт, таму самых злосных парушальнiкаў дысцыплiны ён рабiў героямi сваiх баек. </span>
<span> Хто толькi не трапляўся на вострае пяро Крапiвы: гультаi, дэмагогi, кар'ерысты, тыя, хто любiў пажывiцца зачужы кошт, невукi... Вельмi часта пiсьменнiк браў нейкую прыказку i раскрываў яе сэнс у баечнай алегорыi. Гэта можна сказаць пра байку «Дзед i баба». У аснове яе прыказка «Баба з воза — каню лягчэй». У гэтай байцы Крапiва асудзiў тых людзей, якiя толькi робяць выгляд, што працуюць, а на самай справе яны толькi перашкаджаюць у рабоце. </span>
<span> У байцы «Саманадзейны конь» аўтар раскрывав сэнс прыказкi: «Вялiкаму каню — вялiкi хамут». Крапiва высмеивав тут такую рысу характару чалавека, як саманадзейнасць. Аўтар сцвярджае, што кожны чалавек, перш чым узяцца за якую-небудзь справу, павiнен добра падумаць: хопiць у яго розуму i сiлы справiцца з гэтай работай цi не. Кожны чалавек павiнен займаць месца суразмерна са сваiмi магчымасцямi. У адваротным выпадку ён будзе выглядаць так смешна, як той плюгавенькi конiк з байкi, што палез у вялiкi хамут. </span>
<span> Многiя радкi, якiмi Кандрат Крапiва заканчваў свае байкi, сталi крылатымi выразамi. Узяць хоць бы байку «Дыпламаваны баран», якая мне вельмi спадабалася. У гэтым сатырычным творы пiсьменнiк выкрыў такiя чалавечыя заганы, як тупасць, невуцтва i разам з тым iмкненне да славы, да незаслужанага гонару. Вось як гаворыць К. Крапiва пра такiх людзей: «Другi баран — нi «бэ», нi «мя», а любiць гучнае iмя». </span>
Прайшло ўжо шмат гадоў з таго часу, калi пiсалiся байкi Крапiвы, аднак актуальнасць iх не знiкла i сёння. Шкода i крыўдна, але ў нашым грамадстве зараз хапае i дыпламаваных бараноў, i махальнiкаў iвановых, i саманадзейных коней. А пакуль ёсць гэтыя заганы, то не будуць трацiць свайго значэння i байкi Крапiвы. Хай сабе яны i не выкараняюць з нашага грамадства пералiчаныя вышэй недахопы, аднак не даюць людзям забыцца на тое, што гэтыя з'явы — не нормы жыцця, з iмi трэба змагацца.
Ответ:
1. Откуда взялись мифы
2. Природа в понимании древнего человека
3. Происхождение слова "миф"
4. Что такое мифология
5. Мифы - источник вдохновения
6. Эпос, начало литературы
7. Исторические события в эпосе
1.Ще з давніх-давен, з покоління в покоління нам передається різні міфи, історії і багато загадок, на яких, ще незнайшли всіх відповідей. Однин давньо-грецький міф дійшов до нас. Гомер- вважається самим талановитим поетом в давній Греції. З його творів ми можемо дізнатися багато нового, вражаючого і в деякій мірі містичного. Багато вчених невірять, що поеми Гомера засновані на реальних подіях про-те я сподівася, що вони правдиві.
<span>
</span>
Однією з величніших робіт цього поета є поема “Ілліада”. В ній описуєтся завоювання величного міста Трої, причиною якого було викрадення царевичем Парісом найрекраснішу жінку тих часів Олену-дружину царя Спарти Менелая. Також слід сказати, що це все відбулося за участі бога Зевса, який хотів знищити людей. У поемі присутні два величних воїни Гектор і Ахілл, вони відомі своїм мастерством, умінням бути кращими за всіх.
Найбільше мене вразив Гектор, який незважаючи на смертельний знак веде людей і руйнує все на свому шляху, щоб завовати аорожі землі. Одним із славних подвигів цього чоловіка було те, що він подолав Ахейський вал, саме це принесло йому славу. У творі атор розповідає нам про силу Гектора, описує його, як бога війни який зійшов на землю і нема йому рівних. Незважаючи на прохання дружини Андромахи Гектор відправляється на бій, який міг бути останнім для нього але це був бій честі.
Кульмінацйним моментом поеми стала битва Ахіллеса з Гектором. Це був найважчий і найстрасніший бій за все його життя, оскільки супротивник непоступався йому у своїй силі, вмінні оцінювати ситуацію і свому мастерстві. Обидва герої жаждать перемоги і вони ладні на все щоб дістати її. В розгар битви Гектор отримує смертельне поранення але в останні миті свого життя чоловік думає про свою сім”ю, батьків, кохану Андромаху і маленького сина. Незважаючи на те, що Ахілл переміг Гектора весь Давньо-Грецький народ уй ого силу і непереможнсть. Автор показує нам Ахілла з позитивної сторони, його вміння співчуати, а саме це було рідкісним явищем у той час
Я думаю, що саме Гектор заслуговує бути кращим у цій поемі, хоча його спідкала погана доля , я більш схаляюся саме до нього , оскільки він є прикладом мужності і честі , а у нас час цього так мало.