В последнее время на всех дорогах нашей страны стало много случаев дорожно-транспортных происшествий. Дорожно-транспортные происшествия происходят из-за невнимательности как пешеходов, так и водителей. И водители и пешеходы, нарушая правила дорожного движения, забывают о том, что от них зависит жизнь людей, которые находятся рядом. Знать Правила дорожного движения - это обязанность каждого человека, вне зависимости от возраста. Детей должны учить родители, рассказывать, как нужно вести себя на дороге, как нужно и где можно переходить дорогу. Взрослые должны быть культурнее на дороге, не думать о том, как бы первым проехать или перебежать дорогу. От нашей грамотности в этом вопросе зависит наша жизнь и здоровье. Нельзя паниковать на дороге. Нужно хорошо обдумать складывающуюся ситуацию. Если каждый человек будет следить за своим поведением на дорогах, то уменьшится количество несчастных случаев.
Желаю всем приятной дороги!
Був собі один чоловік і мав шестеро синів та одну дочку. Пішли сини в поле орати і наказали, щоб сестра винесла їм обід. Вона й каже:
— А де ж ви будете орати? Я не знаю.
Вони кажуть:
— Ми будемо тягти скибу від дому аж до тієї ниви, де будемо орати,— то ти за тією борозною і йди.
Поїхали.
А змій, що жив за тим полем, у лісі, взяв — ту скибу закотив, а свою протяг до своїх палаців. От сестра як понесла братам обідати, то пішла за тією скибою і доти йшла, аж поки зайшла до змієвого двора.
Там її змій і вхопив.
Поприходили сини ввечері додому та й кажуть матері:
— Весь день орали, а ви нам не прислали обідати.
— Як-то не прислала? Адже Оленка понесла. Я думала, во на з вами вернеться. Чи не заблукала?
Брати й кажуть:
— Треба йти шукати її.
Та й пішли всі шість за тією скибою і зайшли-таки до змієвого двора, де їх сестра була. Приходять туди, коли вона там,
— Братики мої милі, де ж я вас подіну, як змій прилетить?
— Він же вас поїсть!
Коли це й змій летить.
— А,— каже,— людський дух пахне! А що, хлопці, битися прийшли чи миритися?
— Ні! — кажуть.— Битися!
— Ходім же на залізний тік!
Пішли на залізний тік битися.
Не довго й бились: як ударив їх змій, так і загнав у той тік. Забрав їх тоді ледве живих та й закинув до глибокої темниці.
А той чоловік та жінка ждуть та й ждуть синів,— нема. От одного разу пішла жінка на річку прати, коли ж котиться горошинка по дорозі. Жінка взяла горошину та й з’їла.
Згодом народився в неї син.
Назвали його Котигорошком.
Росте та й росте той син, як з води,— не багато літ, а вже великий виріс. Одного разу батько з сином копали колодязь,— докопались до великого каменя. Батько побіг кликати людей, щоб допомогли камінь викинути. Поки батько ходив, а Котиго-рошко узяв та й викинув. Приходять люди, як глянули — аж поторопіли. Злякались, що в нього така сила, та й хотіли його вбити. А він підкинув того каменя вгору та й підхопив, люди й повтікали.
От копають далі та й докопалися до великого шматка заліза. Витяг його Котигорошко та й сховав.
От і питається раз Котигорошко в батька, в матері:
— Десь повинні бути в мене брати й сестра?
— Е-е, — кажуть,— синку, була в тебе і сестра, і шестеро братів, та таке й таке їм трапилось.
— Ну,— каже він,— так я ж піду їх шукати.
Батько й мати умовляють:
— Не йди, сину: шестеро пішло, та загинуло, а то ти один, щоб не загинув!
— Ні, таки піду! Як же таки свою кров та не визволити?
Узяв те залізо, що викопав, та й поніс до коваля.
— Скуй,— каже,— мені булаву, та велику!
Як почав коваль кувати, то скував таку булаву, що насилу з кузні винесли. Узяв Котигорошко ту булаву, кинув угору та й каже до батька:
Сочини рассказ на одну страницу, используя слова: Небо, серебристый, ком, облако, грозно, светло, посредине, куда-то, лебедь, ме
КоГор [674]
Как-то раз я шёл по полю и мне в глаза попалось небо. Оно было очень красивым! На небе плыл куда-то большой серебристый ком облака. Облако было в виде серебристого лебедя, который мохая своими крыльями медленно парил в небесах. Это было настолько красиво, что мне казалось что и я лечу по небу, как свободное облако. И хотелось смотреть и смотреть на эту красоту. Я даже остановился и прилёг на пол часа полюбоваться облаками и помечтать. Я долго лежал и давал все возможные и разные формы облаков. Мне настолько понравились облака с очень разными формами, что я решил каждый день в который есть облака наблюдать за ними. И теперь каждый день мне на душе становится светло ведь такая красота радует глаз и душу.
<u><em>Обращаю ваше внимание, что на всякий случай проверьте правильность в знаках припинания ведь я в них не очень силён!)))</em></u>
Мы были вместе, помню я...
Ночь волновалась, скрипка пела...
Ты в эти дни была - моя,
Ты с каждым часом хорошела...
Сквозь тихое журчанье струй,
Сквозь тайну женственной улыбки
К устам просился поцелуй,
<span>Просились в сердце звуки скрипки...</span>
1.Начало рассказала Ивана Васильевича
2.Танец с Варенькой
3.Танец отца Вареньки
4.Конец бала
5.Встреча колоны наказывающих татарина вместе с отцом Вареньки
6. Описание шествия
7.Выводы и конец рассказа
