Улітку 1836<span> року під час одного з петербурзьких нічних рисувальних сеансів у Літньому саду він познайомився зі своїм земляком — художником </span>Іваном Сошенком<span>, а через нього — з </span>Євгеном Гребінкою<span>, </span>Василем Григоровичем<span> і </span>Олексієм Венеціановим<span>, які познайомили Тараса з упливовим при дворі поетом </span>Василем Жуковським[57]<span>. Сошенко вмовив Ширяєва відпустити Шевченка на місяць, щоб той відвідував зали живопису </span>Товариства заохочення художників[58]. Комітет цього товариства, «розглянувши рисунки стороннього учня Шевченка», ухвалив «мати його на увазі на майбутнє».Тара́с Григо́рович Шевче́нко народився <span>25 лютого (9 березня) 1814</span><span> року</span>[5]<span> в </span>селі Моринці<span>, нині </span>Звенигородського району Черкаської області<span>, </span>Україна<span> (за тогочасним адмінподілом </span>Пединівська волость<span>, </span>Звенигородського повіту Київської губернії<span>). Був третьою дитиною </span>селян-кріпаків<span> Григорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни Бойко після сестри </span>Катерини<span> (</span>8 (20) листопада1804<span> — близько </span>1848) та брата Микити (16 (28) травня 1811<span> — близько </span>1870)[6]. 1816<span> року сім'я Шевченків переїхала до села </span>Кирилівка<span> (нині </span>Шевченкове<span> Звенигородського району) </span>Звенигородського повіту, звідки походив Григорій Іванович[8]<span>. Дитячі роки Тараса пройшли в цьому селі. </span>12 (24) травня 1816<span> року народилася Тарасова сестра </span>Ярина[9]<span>, а </span>26 січня<span> (</span>7 лютого<span>) </span>1819<span> року — сестра Марія</span>[10]<span>. Одного разу малий Тарас пішов шукати «залізні стовпи, що підпирають небо», і заблукав у полі. </span>Чумаки, зустрівши хлопця, забрали його з собою й увечері привезли до Кирилівки[11][12]<span>. </span>8 (20) березня 1821<span> року народився Тарасів брат </span>Йосип[13].29 січня (10 лютого) 1823 року його старша сестра й нянька Катерина вийшла заміж за Антона Красицького — селянина із Зеленої Діброви.
20 серпня (1 вересня) 1823 року від тяжкої праці й злиднів померла мати Катерина[17], і 7 (19) жовтня 1823 року батько одружився вдруге з удовою Оксаною Терещенко, в якої вже було троє дітей[18]. Вона жорстоко поводилася з нерідними дітьми, зокрема з малим Тарасом[Після викупу Шевченко оселився на 4-й лінії Васильєвського острова в будинку № 100[67]. Незабаром він став студентом Петербурзької академії мистецтв[68], а вже там — улюбленим учнем Брюллова[69]<span>.</span>19].
Белый Бим черное ухо.
Верный,страдающий.
Служит , любит,гибнет.
Люди бывают очень жестоки.
Друг.
Чувство жалости, что его скоро казнят страшной смертью, ведь он был защитником бедных людей, бродяг, тех у кого забирали земли, он пытался им помочь, но и тем самым он угрожал России, он мог её уничтожить, чувство гордости, что он осмелился заступиться за бедных людей
В первую минуту кажется "Какой приятный и добрый человек", в следубщую ничего не скажешь, а в третью скажешь "Чёрт знает что такое!-и отойдёшь подальше. Он белокур, с голубыми глазами и заманчивой улыбкой. Его приятности, казалось, чересчур было передано сахару. Манилов обходительный, учтивый, главной его чертой является неопределённость. Хозяйство шло само сабой. Любимое его место уединения- "Храм уединенного размышления". Он любит говорить, точнее заманивать. Живёт он в своё удовольствие.
Асоль-главная героиня,чья мечта стала явью.Асоль рано лешилась матери,ее воспитывал отец Лонгрен.У девушки было чуткое воображение и доброе сердце.Она могла даже заговорить с кустом или с деревом.
Лонгрен-отец Асоль.Он суровый и замкнутый.Лонгрен был жестоким и бессердечным человеком.
Артур Грэй-капитан корабля.Отважный моряк и благородный человек,который услышал историю Асоль и вооплатил ее в реальность