План. 1. как начиинается сказка. 2. сколько сыновей было у старика 3. почему именно пшеницу посеял старик 4. как отец любил своих детей 5. что узнаём о старшем сыне 6. что узнаём о герое Иване 7. Конь обычный или нет? 8. как конь разговаривает с Иваном <span>9. какую службу обещает сослужить</span>
Ямб и хорей- стихотворные метры и размеры стиха
<span>Есть еще анапест, амфибрахий, дибрахий и т.д.
</span>
Ямб - двусложная стопа с ударением на втором слоге, а в стихе в целом - на втором, четвертом, шестом, восьмом, десятом и т.д. (схема стопы ямба: - ! )
Хорей - двусложная стопа с ударением на первом слоге (схема стопы хорея: ! - ), а в строке (стихе) в целом - на первом, третьем, пятом, седьмом и т.д.
Читая стихотворение сегодня, мы понимаем, сколько людских жизней стоит за созданием городов,дорог. Так же мы находим общие моменты прошлого с современной жизнью. Часто любуясь какими-то достижениями человечества мы присуждаем это одному человеку. Например, полетел человек в космос, Юрий Гагарин, а сколько ученых, рабочих, работало для осуществления этого события. Но мы же их не знаем, сколько бы грандиозно оно не было.
"трудно свой хлеб добывал человек" эта фраза тоже актуальна, кто-то получает большие деньги за счет умелой организации чужого труда, преступлений, а кто-то выполняет тяжелую физическую работу, на предприятиях с вредными химическими веществами, в условиях крайнего севера. Есть "Вани", которых держат в "обоянии" и не показывают грубые реалии жизни.И они воспитываются в атмосфере высокомерия, с сформованным чувством превосходства над другими людьми, которые ниже по положению в обществе, с более низким уровнем образования. Так же поднятая Некрасовым тема обмана в оплате труда "недоимку дарю", присутствует в наше время, например труд гастарбайтеров, с них высчитают за жилье, за еду и практически остаются не с чем.
Таким образом, нам надо уметь ценить труд других людей и относится с уважением к нему.
<span>У літературному доробку великого українського письменника І. Франка є чимало різноманітних за жанрами творів. Це й поезія, і драматургія, і проза. Всі вони мають велику мистецьку цінність. Але я особисто віддаю перевагу Франкові, його яскравій і неповторній, ніжній ліриці, його віршам про кохання. Мім улюблений твір поета — вірш «Чого являєшся мені у сні?», який увійшов до славетної збірки «Зів’яле листя», створеної 1886 року. Покладений на музику композитором К. Данькевичем, він став популярним романсом.</span><span>Вірш «Чого являєшся мені у сні?» — це зворушливий монолог, що вражає Івідображенням внутрішньої боротьби, душевних мук ліричного героя. Закоханий юнак, який любить дівчину безнадійно, вона не відповідщає на його кохання. Він намагається вирвати її із серця, бо любов завдає йому страждань.</span><span>Чого являєшся мені у сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні, сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?</span><span>Читаєш вірш і відчуваєш всю силу почуття, глибину страждань цієї зраненої коханням людини. Туга відчувається у сповнених великого душевного болю, в епітетах і порівняннях, використаних у вірші. Вони передають частину образу коханої,її стриманість у ставленні до ліричного героя. Про те, ця любов закоханого не знаходить відгуку в серці дівчини, свідчать у поезії словами «німі уста», «криниці дно студене» її прекрасних очей.
Однак бажання забути образ милої було миттєвим. Ліричний герой просить , хоч у сні приходити до нього і приносити змученому серцю миті щастя.</span><span>Так ниє серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті,
Марніє, в’яне, засихає.</span><span>Як яскраво, поетично і разом із тим правдиво зумів передати поет невимовні страждання люблячого серця, гіркоту нерозділеного кохання. Написати так може лише любляча людина, яка все це сама вистраждала. І це було дійсно так. Фішкові «тричі приходила любов». Ольга Рошкевич — перша і незабутня любов поета, Юзефа Дзвонковська, яка відмовила Франкові свідомо, знаючи про свою смертельну недугу, Целіна Журовська — «гордая душа». Не склалося його кохання, і з’явилися ці чудові поетичні рядки.</span><span>Який докір, яке страждання,
Яке несповнене бажання
На них, мов зарево червоне,
Займається і знову тоне
У тьмі?</span>Тільки вміючи так, до самозабуття, до самозречення, кохати, тільки маючи такий могутній, неповторний талант, можна було створити прекрасну пісню великої любові, яка хвилюватиме й захоплюватиме серця людей вічно.<span>Я дуже вдячна моєму улюбленому поетові за його неперевершений твір, і якому він торкається найглибших струн людського серця, возвеличує найприкрасніше з людських почуттів — кохання.</span>