<span>Самым замечательным произведением Гайдара ,на мой взгляд ,является «Голубая чашка» Это философская притча о жизни в сообществе людей ,о первоначальном познании прекрасного мира ,о трудностях общения ,о любви и о малой родине . Мне очень нравится этот рассказ..»Голубая чашка «- это программное ,знаковое произведение Гайдара .У меня оно вызывает щемящее чувство ностальгии .По утерянному бытию .По ушедшему детству .По невозвратным временам .По безмятежному существованию ,когда самой главной бедой была встреча с «лохматой собакой Полкан «,когда можно было через луг и поле уйти в далёкое дивное странствование ,обидевшись на Марусю за несправедливое обвинение ,когда сладостно ожидание встречи ,прощения ,когда тебя после всех этих «бед» встречают «роскошная сверкающая вертушка «и улыбающаяся Маруся, стоящая на крыше дома .»И жизнь была совсем хорошая».</span>
Хутор находится рядом с озером рядом с ним находиться болото
Ідeйно-художній аналіз: написаний 1874р. Тeма: сумний настрій знeдолeного ліричного гeроя підсилює тихий спокійний дощ, що падає на місто: ”Так тихо сeрцe плачe, як дощ шумить над містом. Нeма причин нeначe, а сeрцe рeвно плачe!“. Ідeя : “Найтяжчий, пeвнe, сум - бeз гніву, бeз любові, бeз рeвнощів, бeз дум...“. Художні засоби: eпітeти: “тихо сeрцe плачe”, “ніжно шумить”, “нeстeрпний сум”;порівняння: “плачe, як дощ шумить”;риторичні оклики: “...рeвно плачe!”, “дощ по дахах, по листю!”, “як солодко шумить!”;мeтафори:“сeрцe плачe”. Алітeрація шиплячих звуків [х], [ч], [ш], [щ], [ж] та звуків [л], [м], [н]. Асонанс звуків [а], [о], [у], [і].
Тема «Думка»: зображення суму, туги козака за рідним краєм, батьком, ненькою старою, молодою дівчиною під час перебування далеко на морі. Ідея «Думка»: співчуття козаку, який повсякчас сумує за милою країною («думав доля зустрінеться, а спіткалося горе»). Основна думка: наймилішим для кожної людини є те місце, де вона народилася, живе, — батьківська хата, люди, природа, і коли втрачається це все, то відчуваєш себе нещасним, самотнім. Художні засоби «Думка» • епітети: «синє море», «серце козацьке»; неньку старенькую, молоду дівчину, шляхи биті • метафори: «грає море», «грає серце», «думка говорить», «спіткалося горе»; • риторичні запитання: «Куди ти йдеш, не спитавшись?», «На кого покинув?» Т. Шевченко часто називав свої вірші «думками». Багато думок у поета, особливо сумних. Він самотній, нерідко закинутий долею далеко від рідної землі. То й добре розуміє почуття козака, що шукає своєї долі по і птах і не знаходить її. Покинув рідних, кохану, а все даремно — чужі люди навкруги, ні з ким поговорити, душу заспокоїти. Та й дуже часто немає вже повороту додому — «шляхи биті заросли тернами». Недаремно кажуть, що «у чужій сторонці навіть не звідти сходить сонце».