<span>- Вы, чай, барин, - начал он, - нашего хлеба есть не станете, а у меня окромя хлеба...
хлебом
</span>
Начинается с зачина, что характерно для сказки. Используются словесные формы, свойственные сказкам, т.е долго ли. коротко ли и так далее. Разговорная речь. Происходят чудеса (мужик в пригоршне суп варит, на острове оказались по волшебству, "по щучьему велению") Близка к социально-бытовой сказке, так как служит раскрытию жизненной правды, высмеивает людские пороки. <span>Сами сказочные элементы, используемые автором, - уже сатира на общество того времени. Необитаемый остров - реальная жизнь, которой генералы не знают. Мужик, исполняющий все желания, -скатерть-самобранка и ковер-самолет в одном лице. Салтыков-Щедрин издевается над генералами, которые родились и состарились в регистратуре, над регистратурой как общественным учреждением, которую «упразднили за ненадобностью» и над мужиком, который сам себе веревочку сплел, сам и счастлив, что «его, тунеядца, жаловали и мужицким трудом не гнушалися!».</span>
Завязка - это когда Желтков встретил княгиню Веру в театре лет 7 или 8 назад (как он пишет в своих письмах) - после этой встречи он стал в нее влюблен
Все эти года он писал ей письма, даже не оживая ответа, следил за ней, брал те брошюрки, которые она держала в руках, и все подобное - это, соответственно, развитие его чувства, по отношению к княгине
Кульминация - это празднование именин княгини, когда она получает в подарок от незнакомца тот самый "Гранатовый браслет". Почему именно это я выбрала как кульминацию? смотри, в данном произведении, гранатовый браслет выступает как символ любви Желткова. Т.е.образно выражаясь, он "подарил" княгине свою любовь, точнее осмелился за все это долгое время. А она отвергла браслет, т.е., она тем самым показала, что ей не нужны его чувства, она их не принимает (она, правда, потом и на словах это сказала, но не суть)) И, наконец, развязка - это непринятие любви Желткова княгиней, из-за чего он и убил себя.!
А, вообще-то, я советую тебе выделить лишних два часа и прочитать это произведение. Лично я не поклонник классики, но не смогла оторваться от этого рассказа!! мне безумно понравилось, поэтому прочитай обязательно!! потом можно брать как пример для ЕГЭ по русс в сочинении и на итоговом сочинении в декабре можно взять)) удачи))
<span>Навчальна мета: допомогти учням усвідомити зміст твору, його ідейно-художні особливості. Розвиваюча мета: розвивати в учнів навички визначати ключові епізоди, коментувати їх, висловлювати й обґрунтовувати власні думки про них. Виховна мета: виховувати стійкі моральні переконання. Обладнання: підручник, видання твору. Тип уроку: комбінований. Методи: репродуктивний. Хід уроку I. Організаційний момент II. Мотивація навчальної діяльності Людське життя, як і природа, сповнене контрастів. День та ніч, спека та мороз, добро та зло, молодість та старість, благородна мета та неблагородні засоби її досягнення. Такими контрастами пронизаний один із найкращих творів Стендаля «Червоне і чорне», про що свідчить уже сама його назва. Багатогранність аспектів цього твору, перипетії сюжету ми розглядатимемо сьогодні на уроці. III. Оголошення теми й мети уроку IV. Актуалізація опорних знань Бесіда w Розкажіть про головні віхи життєвого і творчого шляху Стендаля. w Розкрийте світоглядно-естетичні позиції митця та чинники, що вплинули на їх формування. w Висловіть судження щодо значення та символіки назви роману Стендаля «Червоне і чорне». V. Сприйняття та засвоєння нового навчального матеріалу 1. Слово викладача До опублікування роману «Червоне і чорне» (1831) Стендаль написав чимало публіцистичних творів із питань мистецтва, музики, історії, а також оповідань, відому новелу «Ваніна Ваніні», спробував свої сили в драматургії. В основу роману «Червоне і чорне» покладено реальну подію: вбивство юнаком низького походження — гувернером Берте — коханки, матері своїх вихованців. Але сам факт був лише поштовхом для задуму, у якому окрема людська доля стала синтезом вираження трагедії віку. У творі є підзаголовок: «Хроніка ХІХ століття» і зазначено час дії: 1827 рік. Такого в літературі ще не було: абсолютно конкретна реальність сучасної авторові доби скрупульозно відтворена, але не стільки в побутовому плані (звичаї, побут, інтер’єр), скільки в психологічному — як пошук обдарованою молодою людиною свого місця в житті, щастя, крах на цьому шляху через зіткнення з буржуазною дійсністю: суспільство вбиває молодих людей — вихідців із «низів», якщо вони намагаються реалізувати свою особистість, виділяються із середовища, що їх оточує. Епіграфом до першого розділу Стендаль поставив слова Дантона: «Правда, гірка правда». Правда ця була особливо гіркою тому, що й герой роману Жульєн Сорель, і сам автор «запізнилися народитися», з’явилися на світ у жорстоку епоху, коли «старе вже вмерло, а нове не встигло народитися». Не випадково письменник неодноразово підкреслює, що провідними кольорами цієї доби стали сірий (мундир чиновника, сутана священика) та чорний (колір загибелі всіх надій). Звідси й різкий контраст «червоного й чорного» в заголовку: життя та смерть, реакція та революція, повнокровне буття та жалюгідне існування. 2. Складання «сюжетного ланцюжка» роману Розповідь про життя Жульєна Сореля в родині батька, селянина-тесляра → холодні взаємини з рідними, вороже ставлення до хлопця з боку односельців та рідних, адже Жульєн не здатен до фізичної праці й знаходиться на утриманні родини → життя в сім’ї мера міста Вер’єра пана де Реналя, до якого він влаштовується гувернером → закохавшись у пані де Реналь, герой змушений залишити цей дім → Жульєн навчається в Безансонській семінарії, щоб зробити кар’єру священика, але й це йому не вдається → юнак потрапляє до Парижа → маркіз де Ла-Моль бере його </span>
Жить для главного героя поэмы Лермонтова - это найти наконец свою Родину, то место, которое он помнит из детства. Неслучайно Мцыри говорит, что вся жизнь в монастыре, в котором он обитал - это ничто, а три дня,
проведенные на свободе - это для него целая жизнь. Жить для Мцыри - это не только найти свой родной край, но и обрести настоящую свободу. Изначальный трагизм заложен в этих поисках. Кавказ (символ того самого идеала) остается для героя недостижим