Снежная королева восседает на троне, стоящем на озере, называемом «зеркалом разума» . Она воплощает холодный абсолютный разум и холодную абсолютную красоту, лишенные любых проявлений чувства. Во дворце Снежной королевы Кай, сердце которого превратилось в кусок льда, складывает слова из льдинок, мечтая сложить слово «вечность» — тогда Снежная королева подарит ему «весь свет и пару новых коньков» . Желая постичь вечность, герой не понимает, что мир нельзя постичь без чувств, одним холодным, пусть и абсолютным, разумом.
Он высмеивает то что каждый человек не идеален . Главное не какой он на вид , главное это его душа !
Була країна і в ній був король який був не войовничим і його країна не мала ніякого розвитку.По обідам всі мали спати,всі лицарі героїчні повтікали в інші країни, тут лишилися лиш ледарі.Та от король зрозумів що потрібно видавати заміж свою доньку.Йому розказали що бачили люди дракона біля річки і що можна зробити турнір,той хто убє дракона той одружится на принцесі.
Був собі дракон який жив собі сам у печері,де й народився.Він нічого не знав про своїх предків.Він зустрів пустельника який навчив його читати та говорити.Потім пустельник пішов до корль і розказав йому про Грицька(так звали дракона),король на диво здружився з Грицьком і Пустельником і приходив до них.Та раптом Пустельник вмирає і король підло давить на жалість Грицька і той все таки пішов на грець.На тому греці був лицар один,і цар хотів щобсаме він став чоловіком і того дракон саме йому підавався але лицар не зміг його убити бо дракон почав тихо плакати,замість нього дракона убив його джура.Джура одружився з принцесою.А король зійшовши з розуму зрозумівши його величезну помилку,помер з горя біля могил його друзів
<span>Я думаю так:</span>
Дружба.
Крепче камня но,
Когда в сердце живёт и
Чистая без лжи.
Любовь и весна.
Весной грудь давит,
И уносит в небеса
Сладкая истома.