По горизонталі:
1. Назва села, де жила родина Судаків
2. Хто продав головного героя татарам-купцям? 3. Засіб, за допомогою якого татари перевозили награбоване майно.
4. Зброя, якою козаки використовували під час бою з татарами.
5. Командир татар. 6. Прізвище одного з козацьких ватажків.
7. Час, який обрали козаки для атаки на татар.
По вертикалі:
8. Ім’я головного героя твору.
«Добрий день, лісова красуня Мавка! Ти мене не знаєш, але я тебе знаю дуже добре, настільки добре, що ти навіть і не уявляєш. Я навіть знаю те, що відбудеться з тобою у майбутньому, як закінчиться історія твого кохання та кохання Лукаша, бо я прочитав про тебе драму Лесі Українки під назвою «Лісова пісня». Тому, перш за все, я хочу попередити тебе про небезпеку, яка чекає тебе у майбутньому, про небезпеку кохання казкової лісової істоти та людини. Я б повторив слова з поеми:<span>«Обминай їх, Мавко:
Раз тільки ступиш – і пропала воля!
Та Мавка не слуха тих слів і весело сміється:
Ну, як-таки, щоб воля – та пропала?
Се так колись і вітер пропаде!»</span>Читаючи сумну оповідь про твоє кохання я разом с тобою переймався твоїми радощами та твоїм горем. Я досить скоро зрозумів, що природним станом для тебе була воля, така ж солодка, як і кохання, як дихання і життя. Якийсь час ти була безмежно щаслива, бо вперше покохала, а співи сопілки твого коханого розбудили усе навкруги. «На голос веснянки відкликається зозуля, потім соловейко, розцвітає яріше дика рожа, біліє цвіт калини, глод соромливо рожевіє, навіть чорна безлиста тернина появляє ніжні квіти». А вночі на твоїх довгих чорних косах виблискували світлячки, які з’являлися, коли тебе цілував Лукаш.Але зовсім скоро у мене з’являється відчуття чогось недоброго, та й ти не звернула увагу на журливу вербу, яка чомусь роняла великі прозорі сльози. Та ти, Мавко, не зрозуміла цього попередження, яке надавала тобі сама природа, попередження про те, що зовсім скоро літо закінчиться, зів’януть квіти і все навколо знову полине у довгий зимовий сон. Так само, як і літня краса, зникне і твоє кохання. Нажаль, ти не повірила і покинула ліс, відправившись жити серед людей. Ти багато працювала, допомагала будувати хату, мирилася з матір’ю Лукаша, якій неможливо було вгодити. Ти, лісова царівна, переодяглася в латану сорочку, вузьку спідницю з набиванки і полинялий фартух. Та це тебе не засмучувало, бо поряд з тобою був твій коханий, твій рідний Лукаш.<span>Я разом з тобою переживав і тоді, коли ти зрозуміла, що Лукаш перестав тобою цікавитися, перестав грати на твоїй улюбленій сопілці і став усе частіше поглядати на привабливу Килину. Ти, наївна, ще сподівалася, що кохання оживе з новою силою, що воно ще не вмерло, та всі твої сподівання порушив Лукаш, який все ж таки заслав до Килини старостів. Ти страждала,ти хотіла забути своє кохання, але воно навіки оселилося у твоєму серці, у твоїй душі. Ти вражаєш мене тим, що після усіх страждань ще знаходиш сили на те, щоб заспокоювати свого коханого після того, як Лісовик покарав його за зраду і перетворив на вовкулаку.
Своїм існуванням ти довела мені, що справжні почуття, як і сама природа, не мають смерті. І завжди треба сподіватися на краще, завжди треба сподіватися на те, що як і у природі, у нашій душі колись все ж таки мине зима, знову прийде весна, розквітнуть, як все навколо, наші почуття і ми з увагою та захопленням знову будемо слухати лісову пісню про царівну Мавку та її велике кохання. За те, що ти допомогла мені зрозуміти, що таке справжні почуття і чого вони варті, я дуже і дуже тобі вдячний.</span><span>На цьому я з тобою, Мавко, прощаюся і сподіваюся, що моє кохання не буде таким сумним як твоє, але моє життя буде таким же сповненим почуттями і самовідданістю, як і твоє. До побачення, Мавка, а точніше – прощавай!»</span>
Я дуже люблю свято дня народження! Посмішки, квіти, привітання, смачний пиріг, спілкування з друзями, та звичайно ж чудові подарунки.
Немає ніякого значення скільки коштує дарунок, бо він, в першу чергу, є знаком уяви ту турботи близьких людей. Але для мене дуже цінно, коли мої рідні та друзі, дарують мені щось таке, про що я давно мріяв, або що мені дійсно необхідно. Чому? Тому що це ознако глибокого піклування та бажання доставити мені велике – велике задоволення.
Мій день народження був зовсім недавно. Батьки подарували мені планшет, про який я дуже давно мріяв, та який потрібен не лише для розваг, а також для успішного навчання. Бабуся ж зробила мій найулюбленіший пиріг з шоколадним кремом.
Мені було дуже приємно, що бабуся пам’ятає про те, що самого раннього дитинства я обожнюю сам цей тортик. Тим більше, що подарували мені його дуже ефектно. Увечері, коли уся родина зібралася за святковим столом, мої рідні вимкнули світло, запалили свічки та внесли торт до кімнати, під пісні та поздоровлення. Це було так красиво, так чарівно, що я відчував себе,немов у казці!
На свято я запросив своїх друзів, котрі також потішили мене чудовим подарунками. Наприклад, мій друг Сашко, знає, що я дуже люблю читати, то він подарував мені дві чудові книжки, по які я мріяв уже декілька місяців. Однокласник Андрій, пригодовував для мене дуже красивий набір для малювання, до якого входить альбом, набір пензлів та широчезна кольорова палітра фарб. Річ у тім, що я захоплююсь малюванням та навіть навчаюсь у художній школі, тому подарунок мого товариша, прийшовся як раз до нагоди і тепер, кожного разу, коли я починаю малювати, то згадую Андрійка з великою вдячністю.
А найдововижнійший та найприємніший подарунок зробила мені подружка Оленка. Вона власними руками зробила для мене велику та яскраву вітальну листівку та написала у ній поздоровлення у віршах , які також склала сама! Так чудово та оригінально мене ще ніколи не вітали!
Мені дуже подобається робити подарунки і я вважаю, що найкращий подарунок до дня народження повинен відповідати смакам та вподобанням тієї людини, для якої він призначається. Так приємно здійснити маленьку мрію свого друга або родича, та відчути себе добрим чарівником!