В южном полушарии - зима
(а у нас лето)
Батько Михайлика - як і всі чемні хлібороби щирі, мудрі і добрі. <span>Все своє життя батько працював на землі, на тій загорьованій десятинці, що і годувала, і зодягала, і на світі держала його і сім’ю.</span>
Щедрик ведрик,
Дайте вареник,
Грудочку кашки,
Кільце ковбаски,
Ще того мало -
Дайте сала,
А як донесу,
Дайте й ковбасу.
***
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря викликати:
- Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару,
Там овечки покотились,
А ягнички народились.
В тебе товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей.
Хоч не гроші, то полова,
В тебе жінка чорноброва.
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.
***
Ми щедруєм і співаєм під вікном.
Щастя, долі вам бажаєм всім гуртом.
Хай квітують ваші ниви золоті,
Щоб життя було щасливе в майбутті.
Протягом своєї багатовікової історії український народ склав понад двісті тисяч пісень. З піснею народжувалися, виростали, відходили у вічність. Пісня була такою ж насущною потребою, як хліб і вода. Де зараз можна почути українську народну пісню? Переважно — на весіллі, інколи — на якійсь гостині, зрідка — колискову, та й то радше у виконанні бабусі, а не молодої мами. Народна пісня поступово втрачає свої позиції. Мабуть, це можна пояснити тим, що кожне покоління любить свою музику, яка відображає стрімкий плин часу. Можна також звинуватити технічний прогрес: мовляв, легше увімкнути магнітофон чи приймач, аніж співати самому. Але наскільки теплішою, невимушенішою стає атмосфера в домі, коли люди співають! Пісня справді здатна об’єднати, зачарувати і пробудити найкращі почуття, зачепити найтонші струни людської душі. Хто це відчув, прагнутиме відчути знову.
На мою думку, любов до народної пісні закладається у сім’ї. Певну роль відіграє школа й позашкільні установи. А ще — радіо й телебачення, конкурси і концерти, народні свята й гуляння… Гадаю, не варто боятися робити інструментальні обробки народних пісень, сучасне аранжування — від цього народна пісня тільки виграє у тому сенсі, що легше й природніше займе чільне місце в юних душах. Однак величезний пласт народних пісень, насамперед календарно-обрядових, напевне залишиться лише в скарбницях народної творчості, бо відійшов у минуле ще тоді, коли замість серпа і коси на полях з’явилися трактори і комбайни…
Повість Всеволода Нестайка "Тореадори з Васюківки" дуже легка для сприйняття і жартівлива. Автор вміло використовує елементи комічного, що допомагають читачеві поринути у казковий світ Яви і Павлуші.
Найбільш вдалим на мою думку елементом комічного є надання тваринам жартівливих прізвисьок. Ось наприклад, мене дуже розвеселила корова Контрибуція, Собакевич, <span>бугай Петька і звичайно ж цап Жора. Ще мені сподобався, такий виразний засіб комічного, як наведення автором простої дитячої мови, що у творі лунала із вуст Яришки: <span>«загаза чогтова», «так тобі і тгеба». А також у повісті я знайшла багато вдалих літот і гіпербол, що надали твору яскравого забарвлення. </span></span>
<span> Отже, Всеволо Нестайко по праву посідає одне з найпочесніших місць серед кращих майстрів пера. Він вміло використовує елементи комічного у своїй повісті "Тореадори з Васюківки", що створює у творі особливу атмосферу. </span>