Характеристика Вадима Кулакiвського:
Із забезпеченої сім’ї. Зверхньо ставиться до рідних, без поваги та любові. Добуває гроші нечесним шляхом. Має шкідливу звичку — палить. Має привабливий вигляд, подобається дівчатам, слідкує за модою, говорить сленґом, зверхньо ставиться як до рідних, так і до однолітків.
<span> Ця незвичайна пригода сталася тоді, коли я поверталася зі школи.</span>
Поблизу будинку у кущах щось жалібно заскавуліло. Я обережно заглянула туди. На мене дивився сумними оченятами маленький поранений собака. Погані господарі позбулися хворої тварини. Я пожаліла беззахисне створіння. Покликала тата. Ми разом надали допомогу. Спочатку поселили в курнику. Часто навідувалися та підгодовували. згодом назвали його Бровком. Коли він виздоровів, тато змайстрував йому просторну будку. Він живе у нашому дворі. Любить побавитися із дітьми.
Вдячна тварина стала гарним сторожем та захисником.
-----------------------------------------------------------------------------------------
Я врятувала нашу домашню кішку Мусю. А було це взимку. Ввечері поверталася із гуртка. Зупинилася, щоб перейти дорогу. Раптом відчула щось маленьке та тепле біля своїх ніг. Маленький клубочок рухався. Це було кошеня. Воно тремтіло від холоду. Я принесла його додому. Дала поїсти. В теплі маленька тваринка заспокоїлась. Згодом стала веселою.
Кошеня дуже кумедне. Воно часто бавиться з нами.
------------------------------------------------------------------------------------------
Одного дня на дорозі я побачила їжачка. Він був зовсім маленьким. Напевно, загубився. Добре, що поблизу не було машин. Я взяла малюка на руки і перенесла на травичку. І тут мені на радість його чекала мама. Вони зможуть разом попрямувати у безпечне місце.
<span> Я була щаслива, що зробила добро маленькій тваринці.</span>
Гуцули-тонко її відчувають, уміють користуватися її дарами, жити у злагоді з добрими й злими духами. Уявлення про чисту і нечисту сили, про добро і зло формуються у дитинстві, але не зникають і в дорослому віці, набуваючи інших форм, іншого втілення.Повість М. Коцюбинського "Тіні забутих предків" посідає особливе місце у творчості М. Коцюбинського. Це художнє відкриття письменником загальноукраїнському читачеві життя народу Гуцульщини, тієї чарівної частини української землі, яка протягом століть була відірвана від Великої України. Письменника надзвичайно захопила самобутність і неповторність цієї чарівної гілки на дереві життя українського народу. У повісті Гуцульщина вимальовується перед нами такою, якою сприймали і бачили її самі гуцули, котрі вірили в те, що природа одухотворена, жива, діюча, населена добрими і злими духами.Усі члени родини були дружними. Гуцули — справжні діти природи, яку вони сприймають як живу істоту, чарівну і загадкову. "Тіні забутих предків" — це поетична і глибоко психологічна, лірична і філософська повість, у якій письменнику вдалося майстерно й правдиво відтворити картини життя і праці гуцулів, цього самобутнього народу
Природа для гуцулів — це і джерело натхнення.Смерть — це не кінець існування людини. Тіло помирає, але залишається дух. Можливо, це нове життя людського духу і святкують гуцули, танцюючи, співаючи та сміючись над тілом померлого.Теми які Коцюбинський розробляє в межах цього величезного часового масштабу, — життя і смерть, людина і природа, кохання і ненависть, язичництво і християнство — є темами вічними. Майстерність, з якою письменник це робить, зумовлює непересічне значення його твору.
Найголовніша Проблематика твору "Сто тисяч" полягає в ненаситній жаги до багатства та грошей. Ця проблема надзвичайно актуальна в наш час, тому що це є духовна обмеженість і вона грає згубний вплив грошей на людей
"Без верби і калини - нема України".Верба - народний символ України,тому її треба шанувати.Верба - невисоке дерево,яке має тонкий стовбут й тоненькі гілочки,світло - сірого кольору.Тільки но пригріває тепле весняне сонечко,верба стає справжньою красунею.Вона квітне.Її маленьки бруньки,які ще у народі називають котиками,тому що вони такі мякенькі і пухкі на дотик,неначе хутро у котика.Ці котики розквітають і стають жовтенькими пухкими кульками.їх прикривають маленькі листочки верби.Вони розташовані навкруг кожної кульки і ніби - то тримають на собі пухнасту жовтеньку кульку. Я вважаю,що навесні верба найгарніша.