Панас дем'я нович (батько) - селянин-хлібороб, який тяжко працює заради добробуту в сім'ї. незважаючи на бідність підтримує сина у його прагненні до навчання. це підтверджують цитати:"згодом батько змирився, що йому й далі доведеться вбожіти - продав корівчину, а я пішов учитися.."і" - "сніг не сніг, а вчитися треба. підемо,михайле, до школи,- він узяв мене на руки, вгорнув полами киреї, а на голову надів заячу шапку". батько хлопчика хороша людина, бо незважаюси на сніг і на коментарі людей ніс михайлика на руках до школ, щоб син міг вчитися.
в образі панаса дем'яновича втілена вікова селянська мудрість і доброта, що так характерна для простих, чемних трудівників-хліборобів.
1.<span>Організувати виставку літератури ,присвячену Дню української мови і писемності.
2.</span><span>Провести години спілкування: «Мова і писемність у цікавих фактах»,
«Мова—символ єднання та престижу українського народу». </span> 3.Провести вікторини,конкурси,брейн-ринги «Подо- рож океаном рідної мови».
4.Написання диктанту національної єдності.
5.<span>Конкурс творчих робіт про мову.
</span>6.<span>Спецвипуск стіннівок з української мови.
</span><span>7.Провести І етап конкурсу знавців української мови
</span>8.<span>Лінійка,присвячена Дню української мови і писемності.
</span>
Може хто знає напишить і мені будьласко
Взимку багато різних розваг. І всі діти люблять розважатися. Можна кататися на ковзанах,лижах,санчатах.Гратися в сніжки,ліпити снігову бабу. Також багато хто любить гратися в хокей. Але я,люблю розважатися взимку зі-своїми батьками.Кожної зими, тільки випаде пухкий сніг, ми їдемо за місто спускатися на санчатах з гірки. Як довго ми чекаємо вихідного дня.А особливо переживаємо, що розтане сніг. Але тільки прийде неділя і ми вранці погрузимо до машини санчатч та лижі,всі наші переживання забудуться , як страшний сон. І ось, ми всі з великим нетерпінням сидимо мовчки в машині мов боємося, що щось може зруйнувати наші сподівання. Навідь моя молодша систра, яка завжди крутиться, пищить, вередує,сидить тихенько,мов мишка. Я посміхнусь згадуючи переживання мама чи тепло ми одягненні,чи достатньо вона взяла їжі. Адже саме головне, що ми всі разом їдемо до нашого таємного місця. І ось всі сподівання здійснилися! Ми приїхали до нашої улюбленої гори. Швидко виймаючи санчата я взлітаю по крутій горі до самого її верха.Сідаю на санчата і личу до низу. І в обличча мені летить холодний сніг, який миттю розтає і стікає по моїх щоках . Я личу на своїх санчатах сміючись від задоволення.а холодний вітер обвіває облича,здається,що відервусь від землі і полечу у синє небо.Але ось уже і кінець, цому диву, гора закінчилась зупиняюсь,хватаю мотузку і мершій знову на гору. А там мама з молодшою систрою зліпили смішного сніговика, а десь вдалені,минаючи кущі та дерева граційно спускається на лижах тато. І мені так добре на душі та весело, що моя родина така любляча та дружня. І як добре що взимку так багато різних веселих розваг.
ЩОБ МИ ПРОЖИЛИ НАШЕ ЖИТТЯ З КОРИСТЮ ДЛЯ СЕБЕ ,ТА ЩОБ МИ ПОПРОБУВАЛИ ЯК УМОГА БІЛЬШЕ НОВОГО