Вопрос о происхождении Земли непосредственно связан с космогоническими гипотезами, которые объясняют образование всей Солнечной системы в целом. Распад на отдельные компоненты протопланетного диска, с образованием большого числа —твердых и довольно крупных (до нескольких сотен километров в диаметре) тел, их соударение и последующее скопление, способствовали формированию Земли как небесного тела. Ученые продолжают обсуждать следующие вопросы: какой, горячей или холодной, гомогенной (однородной) с последующим развитием слоев или гетерогенной (неоднородной) с одновременным расслоением вещества вышла наша планета из стадии аккреции? Как формировались ее внутренние сферы, главным образом ядро и мантия? В. в 1994 году высказал мнение, что вероятным сценарием начальной стадии развития Земли были: 1) быстрое формирование с участием не только мелких, но и довольно большних планетезималей. Возможно в первоначальном веществе сформировавшем Землю присутствовали изначально более тяжелые металлические компоненты; 2) разогрев веществ в процессе аккреции вплоть до их частичного плавления, которое привело к началу разделения Земли на ядро и мантию. Этот способ образования Земли подтверждается геохимическими закономерностями распределения элементов и показан в моделях строения нашей планеты.Японскими геофизиками на основе представлений об аккумуляции твердых частиц (силикатных и металлических)и тел разработана гипотеза образования Земли и планет в быстро вращающейся (туманности). По предложенной японцами гипотезе, в течение всего времени формирования планета оставалась окруженной , своеобразной туманностью из газа и частиц металлов. Вокруг нее, в результате гравитационного притяжения, возникла флюидная оболочка, которая была 200 раз больше по весу современной атмосферы. Эта оболочка препятствовала потере аккреционного тепла. Температура на поверхности Земли достигла значений более 4000 К. Этого было достаточно для расплавления первичного вещества Земли, что определило расслоение ее на оболочки. После этого под воздействием ультрафиолетового и теплового излучения Солнца, солнечного ветра, флюидная оболочка Земли была удалена. Форма и размеры небесного тела, строение поверхности Земли, положение в пространстве, физические поля, оказывают существенное влияние на ее взаимодействие с Космосом. Но и Космос оказывает значительное воздействие на Землю.
Пожалуйста, выбирай на свой вкус :Джеймс Кук, Абел Янсзон Тасман, Крузенштерн Иван Федорович, Фаддей Фаддеевич Беллинсгаузен, Витус Беринг, Васко да Гама, Америго Веспуччи, Христофор Колумб, Жан Франсуа Лаперуз, Фернан Магеллан, Фритьоф Нансен, Жак Ив Кусто, Фёдор Филиппович Конюхов.
Определение по горизонтали:
2. Самый высокий водопад мира
3. Зона полупустынь, образовавшаяся на юге материка в условиях умеренного климата с малым количеством осадков
5. Один из первых учёных-исследователей Южной Америки
7. Самая большая на Земле змея
8. Владельцы скота, живущие на ранчо
9. Самое большое высокогорное озеро мира
10. Страна, ставшая одной из самых "рыбных" держав мира
11. В переводе с португальского означает "лес"
12. Самое большое озеро Южной Америки
14. Короткий плащ из прямоугольного куска ткани с отверстием для головы посередине
15. Самый крупный грызун на Земле
16. Переводится "анта" на язык инков
18. Самая крупная и полноводная река Южной Америки
19. Первые люди, заселившие материк
Определения по вертикалле:
1. Дерево, в переводе с испанского "сломай топор"
4. Название страны, произошедшее от слова "серебро"
6. В переводе с языка индейцев означает "пространство, лишённое древесной растительности"
11. Самая маленькая страна континента
13. Высшая точка Анд
17. Самая большая страна Южной Америки
Ответы:
1. в переводе с испанского кебрачо означает «сломай топор»
2. Водопад Анхель - самый высокий водопад в мире
7. Анаконда
9. Севан — самое большое высокогорное озеро
11. В переводе с Португальского "Мадейра" означает "лес, дерево"
11. Уругвай
12. Маракайбо — самое большое озеро в Южной Америке
13. Высшая точка: г. Аконкагуа (6962 м)
15. Самый крупный из современных грызунов, капибара из Южной Америки
16. анта, на яз. инков — медь, медные горы
18. Амазонка - самая полноводная река
17. Бразилия
19. древние индейцы
1. в переводе с испанского кебрачо означает «сломай топор»
11. Уругвай
13. Высшая точка: г. Аконкагуа (6962 м)
17. Бразилия
Попробуй у меня сестра где то тоже в интернете так же отвечала на вопросы для кросворда.Только не все есть вопросы и ответы.Попробуй подобрать.Удачи!!!!
Вплив господарської діяльності людини на природні умови і природні ресурси
Під впливом господарської діяльності людини відбуваються зміни природних компонентів ландшафтів. Під час будівництва міст, доріг, гребель на річках, видобування корисних копалин порушується рельєф. Неправильний обробіток ґрунтів призводить до їх водної і вітрової ерозії, площинного змиву. Розорювання степів, луків, зведення лісів, осушення боліт позначаються на видовому складі рослинності, а отже, і тваринного світу: природні угруповання рослин витісняються культурними (поля, сади, виноградники), збіднюється видовий склад тварин. Зміни цих компонентів ландшафтів впливають на клімат і води.
Вплив господарського освоєння території України на її природні умови і ресурси був неоднаковим у часі і в різних природних зонах. Уже люди первісного суспільства, які займалися полюванням і збиранням дикорослих плодів і ягід, впливали на природні ландшафти. Пізніше, в неоліті (VIII— IV тисячоліття до н. е.), кількість населення зросла, воно вже не могло задовольнитися полюванням на диких тварин І збиранням рослин. Почали розвиватися землеробство і тваринництво. За трипільської культури (IV—II тисячоліття до
н. е.) землеробський вплив поширюється у лісостеповій зоні, де розвивалось орне землеробство, а також в зоні мішаних лісів, де переважало підсічне землеробство. Підсічне землеробство зберігалося тут да кінця XIX ст. Воно призвело до зведення лісів на великій частині території Українського Полісся. На зменшення лісистості на Поліссі і в Лісостепу мав вплив також розвиток промислів в XVII—XIX ст. (виплавляння металу з болотяних руд, виробництво скла, поташу).
До кінця XVIII ст. були в основному розорані лучні степи лісостепової зони і почалося землеробське освоєння степових ландшафтів України. Воно супроводжувалось зведенням природної степової рослинності, що призвело до зменшення зволоженості ґрунтів та висихання степів, і тому з другої половини XIX ст. в степовій зоні України спостерігаються посухи, пилові бурі, вітрова ерозія та ін. Освоєння земель з крутими схилами, неправильна оранка сприяли утворенню ярів, висиханню малих річок, замуленню озер, зниженню рівня ґрунтових вод. Землеробський вплив на ландшафти України є переважаючим і саме ним зумовлені докорінні перетворення природних ландшафтів. На їх місці в процесі сільськогосподарського природокористування сформувались агроландшафтні комплекси (природно-землеробські, меліоративні, пасовищні). На сільськогосподарське користування припадає 80 % земельного фонду України: лісостепові, степові ландшафти розорані на 75—85 %.
На орних землях розвивається водна і вітрова ерозія, що супроводжується змивом гумусного горизонту, видуванням, засипанням озимих культур, садів, виноградників, лісосмуг, каналів, доріг. Водна ерозія нині проявляється на площі 12 млн гектарів. Щорічно до 3 тис. гектарів земель руйнується ярами. В степових ландшафтах через екстенсивну технологію землеробства втрати гумусу за останні 20 років становлять 1,5—2,5 % в орному шарі.
У зоні мішаних лісів України орні землі займають близько 40 % земельного фонду, мало їх у гірських районах: Українських Карпатах — 16,8, Кримських горах — 21,4 % земельного фонду.
Землеробський вплив найбільш проявляється через агротехніку і меліорацію, якими зумовлюється зниження (підвищення) рівня ґрунтових вод. Істотними чинниками землеробського впливу є полив, вапнування, обробіток і піскування земель, впровадження контурної чи смугової системи землеробства, створення лісових насаджень. Вплив осушувальних меліорацій помітний в зоні мішаніх лісів, окремих частинах Лісостепу. Там осушувальні меліорації поєднуються з хімічними, фіто-меліоративними та культурно-технічними заходами (підсів трав, заміна чагарників луками та ін.). У лісостепових і степових ландшафтах України зрошенням регулюється їх вод-
<span>нотепловий і сольовий режими, при цьому проявляються супутні несприятливі процеси (підняття легкорозчинних солей, просадки, підтоплення).</span>