Ответ:
Герої твору “Альпійська балада”: Іван Терешка – білоруський солдат, італійка Джулія Новеллі; командо-фюрер Зандлер, божевільний гефтлінг – ув’язнений, австрієць-лісник. “Альпійська балада” образ Джулії Джулія Новеллі – італійка; скориставшись вибухом, як і Іван, вона втікає з табору. Письменник з любов’ю змальовує Джулію, підкреслюючи її красу, тендітність, витонченість: у неї чорні виразні очі, густе волосся, гнучка і струнка фігура, дзвінкий сміх. Завдяки образу Джулії Новеллі автор спонукає свого героя пройти перевірку коханням. “Альпійська балада” образ Івана В центрі розповіді – звичайний рядовий боєць Іван Терешка. Він родом з Білорусії, це фізично міцний 25-річний хлопець; знайома з дитинства селянська праця загартувала його, зробила сильним і витривалим. В полку він нічим не виділявся серед інших піхотинців, за колишні бої отримав три подяки від командування та дві медалі «За відвагу» і думав, що на більше не здатний. Волею випадку Іван опинився в полоні у німців. Епізод полонення постійно переслідує його в нічних кошмарах (адже тоді, за законом військового часу, здатися в полон автоматично означало стати на бік ворога, тобто зрадити Батьківщині. Не можна допустити, щоб тебе взяли живим в полон. Недарма письменник загострює увагу на цій проблемі. “Нельзя срывать злость на пленных, – з гіркотою думає Іван, – плен – не проступок их, а несчастье, они не сдались в плен – их взяли, а некоторых даже сдали, предали – было и такое”. Івана Терешко, який і в таборі не дозволив себе затоптати, роздавити в нім людину, а після того, як ковтнув повітря свободи і любові, що став ще сильніше, твердіше духом, — він готовий до смертельної сутички з фашистами. Доля підготувала цій людині щось страшніше за смерть: «вибір» Івана, можливо, найнестерпніший для людини, найстрашніший з усіх, які є в повістях Бикова.
Константин Дмитриевич известен как великий русский педагог, но не меньшую известность ему принесли рассказы написанные для детей.
Внимательное изучение творческих открытий Ушинского заставляют думать современников над тем, как формируется самобытность таланта каждого, чем и определяется специфика выбора творческих направлений.Поэтому изучение деятельности К.Д. Ушинского как детского писателя придает актуальность данному исследованию.
1) Ранним утром
2)Яшка будит Володю
3) По дороге на рыбалку
4) Ловля рыбы
5) Володя тонет...
6) Спасение Володи....
7) Яшка и Володя по дороге домой
Первые свои стихи Семён Гудзенко опубликовал в армейской печати в 1941 году.
«Когда на смерть идут-поют,
а перед этим можно плакать.
Ведь самый страшный час в бою-
час ожидания атаки".
«…Эти строки писались в прямом смысле перед атакой. Короток, как молния, был путь от замыслов до текста. В эти мгновения Семен Гудзенко сказал за себя и за всех» - это слова Льва Озерова, назвавшего Гудзенко « правофланговым нашей военной поэзии».
Только тот, кто сам поднимался в атаку под пулеметным и минометным огнем и перебегал через улицу в багровой пыли от только что разорвавшегося снаряда, кто, прижавшись к земле, лежал под бомбежкой, проклиная голубое, безоблачное небо, кто ломал последний сухарь, чтобы поделиться с товарищем, мог с такой точностью и выразительностью передать чувства и мысли солдата переднего края, изо
дня в день жившего рядом с постоянно подстерегавшей его смертью: «ведь самый страшный час в бою - // час ожидания атаки»; «Мне кажется, что я магнит, // что я притягиваю мины»; И нас ведет через траншеи окоченевшая вражда, штыком дырявящая шеи.
Поэт романтического склада, он сумел в своих военных стихах сплавить воедино романтический пафос, приподнятость и суровую, трагическую будничность мелких, казалось бы, деталей солдатского бытия -«выковыривал ножом из-под ногтей я кровь чужую».