Щасливе минуле нашого народу.
Від початку часів, коли на ще незвіданих землях, які тепер є землями України, оселилися перші люди, які обробляли землю, вирощували тварин, народжували дітей, нащадки яких, через тисячоліття заселили усі землі нашої Батьківщини.
З того часу відбулося багато як трагічних, так і радісних подій. У книгах з історії України описано багато воєн, які відбувалися на наших землях, але чи багато хороших і радісних подій ми можемо згадати? Перша відповідь, що приходить до голови:"Ні!", але згодом ми розуміємо, що війна колись закінчується і наступає мир. В цьому, в більшості, і полягає щастя. Що воно таке те щастя? Тоді було щастя для усіх матерей, що їх діти здорові і біля них, що мирне небо над головою, є їжа, а отже-можливість існувати. В наш час поняття слова "щастя" дуже замилене, для нашого покоління щастям буде отримати новий смартфон, планшет, для нас не дуже зрозуміло з чого ж могли тішитися ті давні, буцімто "примітивні" люди. Але вони так само, як і ми, любили нові речі, діти раділи, коли їм дарували якусь ляльку-мотанку, або нові черевики.
Не можу не згадати подію, яка була щастям для більшості нашого народу, ця подія відбулася 24-го серпня 1991 року, в цей день Україна була проголошена незалежною. Цей день є державним святом і ми завжди з повагою ставимося до нього, бо розуміємо, що це надзвичайно велика гордість. Я маю надію, що не дивлячись на те, що зараз відбувається, у України попереду ще багато щасливих днів,тижнів,років, і ми повинні зробити все, щоб це було дійсністю.
Книга учит нас доброму отношению и любви к природе и к животному миру.Автор рассказывает о жизни птиц и показывает как интересна и увлекательна эта жизнь.
Шляпка гвоздя отвалилась
у той девушки милая шляпка
М.Е.Салтыков-Щедрин в своих сказках замечательно раскрыл основные свойства сказки как народного жанра и, искусно пользуясь метафорами, гиперболами, остротой гротеска, показал сказку как сатирический жанр.
В сказке «Дикий помещик» автор отобразил реальную жизнь помещика. Здесь есть зачин, в котором можно не заметить ничего сатирического или гротескного – помещик боится, что мужик у него «все добро приест». Может быть, это является подтверждением тому, что основная мысль сказки взята из действительности. Салтыков-Щедрин просто превращает быль в сказку путем прибавления к реальности гротескных оборотов, сатирических гипербол, фантастических эпизодов. Он с острой сатирой показывает, что помещик не может жить без крестьян, хотя показывает это тем, что описывает жизнь помещика без крестьян.
В сказке говорится также и о занятиях помещика. Он раскладывал гран-пасьянс, мечтал о своих будущих деяниях и о том, как он без мужика плодовитый сад разведет да какие машины из Англии выпишет, что станет он министром…
Но все это были лишь мечты. На самом деле без мужика он ничего не смог сделать, только одичал.
Салтыков-Щедрин также пользуется и сказочными элементами: три раза к помещику приезжают то актер Садовский, то генералы, то капитан-исправник. Подобным образом показан и фантастический эпизод исчезновения мужиков, и дружба помещика с медведем. Медведя автор наделяет способностью говорить.