2. Когда подошел контролер, странный пассажир вынул билет с тремя дырочками из кармана.
4. Парень, над всеми старший и сильный в спортзале, поднял штангу тридцать раз.
5. Оля вместе с собакой съела бублик.
6. Все это пророчило какое-то неведомое, своеобразное и самобытное другим народам развитие для нашей поэзии.
Ответ:
Дорогой мой Акакий!
Никого не любя,
Жил нелепо ты как-то
И сгубил сам себя.
Не любовь и не дружба,
А простая... шинель
Да казённая служба -
Что, однако, за цель?
Ни вина, ни отваги
В серой жизни твоей.
Лишь бумаги, бумаги
В монотонности дней.
Никого не утешил,
Никого не побил,
А кого в жизни грешной
Ты безумно любил?!
Не обрёл ты за годы
Ни семьи, ни друзей.
Только букв хороводы
Были в жизни твоей.
Стал красивым твой почерк -
В нём ты был лучше всех!
В каллиграфии строчек -
Твой заветный успех!
Но грабитель безликий
Вдруг шинель отобрал.
"Помечтай о великом,-
Он как будто сказал.-
Будь разумней и выше,
Посмотри, как живёшь!.."
Ты его не услышал
И пропал ни за грош.
На работе хватились
Слишком поздно тебя
Не затем ли, что жил ты,
Никого не любя?
Будь я школьник-подросток,
От души б погрустил:
В жизни злобной и острой
Ты другим не вредил.
Развожу лишь руками
Я над смертью твоей.
Моё сердце не камень,
Но не стало больней.
Объяснение:
Вот
Жанр: вірш.
Тема: зображення ролі поета в поезії та суспільстві.
Ідея: уславлення патріотичних почуттів ліричної героїні, захоплення красою та силою художнього слова.
Епітети: багрянії зорі, в пташиному хорі, пісні голосні, порання роса, весняним привітом, троянда розкішна, вродлива, вродливиця пишна, голосом дивним, співець чарівливий, вечірньої зорі, пташка зальотна, весняний час, осінь холодная та вільготна, нічка осіння, година сумна, холоднеє каміння, пугач віщий, гук єдиний, спів солов’їний, вічна та новая весна, натхненний співець, рожа чудесна, теплий вітерець, гай сумний, край рідний, в листі сухім, жалем глухим, огнистого та палкого слова, щира та гаряча мова, ясна-голосна пісня, крила солов’їні, воля своя.
Окличні вигуки: Мій гаю сумний!
Країно моя!
Персоніфікація: грала роса, усміхалась краса, палала троянда, пролетів час, спускається нічка, вітер зітха та сумує.
Метафора: пісня розквітла; грала промінням, ясним самоцвітом порання роса; місяць холоднеє кида проміння, здалека луна; гаряча мова зломила зиму; рожа красує.
Порівняння: вже пролетів, мов пташка золота, весняний той час; вітер зітха, мов дріада сумує.