Ответ:
Я и мои друзья
что нужно собраться во дворе
побежать во двор
пробраться к двери
сказать маме что я пошел во двор но она сказала нет
мои друзья и отпросили меня на улицу
быстро поесть и одеться
раздался звонок на телефон мамы и её срочно позвали на работу
я смогу смело сказать слушайтесь родителей
Что может родители могут быть не правы но они делают для нас лучшее и чтобы защитить нас от не приятностей
На пустыре одиноко рос маленький цветок. Пустырь был совершенно безжизненным — кроме цветка, там ничего не росло. На каменистой почве жить цветку было трудно: приходилось днем сторожить ветер, который приносил пылинки, содержащие пищу, а ночью росу. Несмотря на горестную, голодную, трудную жизнь, цветок «не хотел жить печально».
В середине лета цветок распустился. Он был очень красив, «как звезда, он светился живым мерцающим огнем» и благоухал. Однажды девочка из пионерского лагеря, по имени Даша, увидела цветок. Он очень ей понравился, и девочка захотела узнать, как он называется. Своего имени цветок ей не сказал, потому что не знал. Ведь такой цветок был на свете единственный. На следующий день в гости к маленькому цветку пришли все пионеры. Дети решили, что нужно удобрить землю пустыря, чтобы цветок не рос в одиночестве. Четыре дня они работали на пустыре, и не зря: на следующее лето пустырь зарос травами и цветами, и над ними летали птицы и бабочки.
<span>Девочка Даша сначала не могла найти прошлогодний цветок, но потом увидела между камней новый цветок, «такой же точно, как тот, старый цвет, только немного лучше его и еще прекраснее». Девочке показалось, что цветок благодарно тянется к ней.</span>
Багато є скарбів: і матеріальних, і духовних. Кожна людина на своєму життєвому шляху прагне знайти щастя, що вважається найбільшою неперехідною цінністю.
<span>Щастя буває різним. Для одних щастя — гроші, розкіш. Інші його бачать у сімейному житті, хтось — у повсякденній роботі. Це все важливо мати. А чи не найголовніше мати надійних друзів? Філософ, людина великої мудрості, Г. С. Сковорода навчав: "Друг вірний — захист міцний". Справді, як важливо, коли в горі чи радості поряд є той, хто розрадить чи розділить з тобою радість: </span>
<span>Є дружби різні. Тож одна </span>
<span>Шампанським піниться в бокалі, </span>
<span>Її випиваєш до дна </span>
<span>Без радості і без печалі. </span>
<span>А друга — без пустих прикрас, </span>
<span>Ознаки маючи суворі, </span>
<span>Духовно підіймає нас </span>
<span>У добрій радості і в горі. </span>
<span>В. Михайлюк. "Є дружби різні" </span>
<span>Майже всі люди важко переживають самотність. Кожен, хто відчуває самотність або вважає, що люди його не люблять, що він не користується такою популярністю, як інші, повинен усвідомити: людські стосунки — це обмін цінностями. Навіть у стосунках між двома людьми необхідно, щоб кожен з них робив певний внесок для їх підтримки. Якщо з таких стосунків користь має лише одна сторона, то, зрозуміло, що з часом друга втратить до них інтерес. Звичайно, користь у такому випадку не можна розглядати як матеріальну вигоду. </span>
<span>Дружбу не треба плутати із приятельськими стосунками. Спілкування з друзями збагачує людину духовно. Кожен шукає в другові важливі для себе риси. З однією людиною ми підтримуємо зв'язок тому, що вона вміє цікаво говорити, від другої ми дістаємо важливу інформацію, третя має приємну зовнішність і поведінку, четверта — оптиміст і вміє підбадьорити, п'ята завжди готова дати добру пораду. Мабуть, у друзях ми шукаємо риси ідеалу людини. Буває й так, що з часом у людині, яку вважав другом, розчаровуєшся. Що ж діяти в такому разі? Г. С. Сковорода наставляв своїх учнів: "Похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні". </span>
<span>Дружба не терпить егоїзму. Є люди, які у стосунки між друзями не роблять ніякого внеску. Зрозуміло, що мало хто поважатиме таких людей, а намагатиметься обмежити зв'язки з ними, звести до приятельських. Люди іншого типу втрачають друзів і симпатії своїх знайомих через нетактовність, адже контакти з такими нікому не приємні. Нерідко це люди злосливі, в'їдливі, такі, що кепкують з інших. Хто ж буде дружити з такими? </span>
<span>Деякі особи не користуються повагою через те, що їх не цікавлять інші люди. Вони весь час говорять тільки про себе, а якщо хтось захоче висловитись, то не слухають, перебивають, знову заводячи мову про себе. Таким теж легко залишитись самотніми, втратити друзів: </span>
<span>Коли тебе забуде рідний брат, </span>
<span>Махни рукою, плакати не варт, </span>
<span>Коли тебе забуде друг — подумай, </span>
<span>Що сталося, що він тобі не рад. </span>
<span>Д. Павлцчко. "Коли тебе забуде..." </span>
<span>У дружбі треба вчитися бути людиною. І хоч ніхто не застрахований від помилок, головне — уміти їх помічати в себе. Той, хто прагне до самовдосконалення, до самоосвіти, приваблюватиме да себе інших людей, легко знайде друзів. Усім хочеться бачити своїм другом вірну і щиру, духовно багату, всебічно розвинену і красиву людину, людину гуманну, з відкритим серцем, вогником у душі. </span>
<span>Яку пораду дати тим, хто шукає друзів? Пам'ятати, що найвірніший друг — це мати, яка ніколи не зрадить, не проміняє свою дитину на найкоштовніше, готова життя віддати, щоб допомогти у скруті найдорожчій людині — синові чи доньці. </span>