1. Остап Вишня — один із зачинателів і найвизначніших представників української сатирично-гумористичної літератури (це чародій сміху, майстер гострого слова, який висміював у своїх творах бюрократів, п'яниць, хапуг, браконьєрів. Вишня — письменник народний, бо боліє душею за народ, його страждання, а також радіє його радощам). 2. Вишня — новатор (він збагатив жанрові різновиди памфлету, фейлетону, гуморески, нарису. Створив новий український літературний жанр усмішки, де застосовує Гротеск і гіперболу. Автор добре володіє народною лексикою, вміє влучно сказати, творчо використати прислів'я. Вишня поєднав новий зміст з глибоким національним колоритом). 3. Спадщина Остапа Вишні — віддзеркалення тогочасних проблем (що актуальні й сьогодні): а) наша нація, наша мова (гіркою іронією пройняті думки Остапа Вишні про рідний народ, його історичну долю в минулому і сучасному — усмішка "Дещо з українознавства"); б) пореволюційне село в усмішках письменника (близько 650 усмішок. Вишня висміює відсталість окремих селян — "Як гусениця у дядька Кіндрата штани з'їла...", безкультур'я — "Дружні поради", неуцтво і забобонність — "Гіпно-баба", "Село-книга", викриває розкрадачів народного майна — "Усипка, утечка, усушка й утруска"); в) тема мужності і нескореності народу в роки Великої Вітчизняної війни (письменник патріот утверджує героїзм простих людей, що стали на захист Батьківщини); г) спогади про дитинство, тепло селянського оточення (велика кількість творів присвячена людям, що оточували письменника в дитинстві — цикл творів "Моя автобіографія". Кожен рядок пройнятий любов'ю до тих простих селян, котрі жили щиро, допомагали один одному, в своїй народній мудрості були "значно професоріші від самих професорів"); д) місце "Мисливських усмішок" у творчій спадщині Остапа Вишні (пройняті любов'ю автора до усього живого, що оточує нас). 4. Популярність і виховна сила "Вишневого сміху" (веселий, щирий, здоровий сміх; секрет популярності Вишні — у його єдності з рідним народом; "Той сміх, що не ображає, а виліковує, виховує людину, підвищує", — писав Остап Вишня).
Коли чогось дається в необмеженій кількості, то це набридає і стає нудно. Спочатку людина шукає ще більших збудників, але й це не втримає увагу й захоплення на довгий час. Потім все стає набридливим, нічого не захоплює . Виникає стан схожий на депресію, а це вже мало схоже на здоров"я. Бо людина повинна мати погляд, що горить зацікавленністю у житті.
Т. Г. Шевченко- унікальна людина, людина талант, він завжди хотів бути вівльную людиною, адже творити на волу краще ніж в неволі, чи не так? А творити для цієї людини це дуже важливо, він завжди повнісьтю віддавався у творчість, щоб це не було, хочь малювання, хочь процес написання віршів, всеодно він віддавався повністю і колу в нього була можливість робити це на волі, а не в рабстві, я гадаю що цого щастю тобі не було меж. Тому в висновок я хочу сказати що дл Тараса Шевченка воля це була найсладкіша насолода у його житті.
У кожної людини різні думки, різні смаки і різне уявлення про життя. Багато хто говорить, що найголовніше душа і з цим я погоджуюсь. Щоб дружити з людиною потрібно мати спільні захоплення, друзів і т.д, це дуже зближує. Людину прикрашає скромність, особливо дівчат, я вважаю. Що прикрашає людину - питання на яке можеш дати багато відповідей, проте слова не підбираються правильного змісту.