Мы с моею мамочкой – друзья!
Где моя мамуля – там и я!
Если варит суп – я помогаю:
чашки и кастрюли разбираю.
Моет мама пол – я рядом с ней,
разливаю по полу сильней.
Если в доме стирка – не робею
сыплю порошок и не жалею.
Ну а если мама в интернете
здесь я всех нужнее на планете!
Мамочке я очень помогаю:
кнопочки с усердьем нажимаю!
Мама смотрит на меня.Вздыхает.
Все понятно. Видно одобряет!
Вот такие с мамой мы друзья:
Там где МАМА – там конечно Я!
Олицетворение, сравнение надеюсь помогла
1. Развалины. (Экспозиция.)
В сказке «О мертвой царевне и семи богатырях» царица описывается очень красивой: высокая, стройная, белокожая. Подрастая царевна становится не менее привлекательной: чернобровая, с белой кожей. В своей красоте они сходны. Различия начинаются с характера и поведения. Мачеха была очень своенравной, гордой, ревнивой. Интересовалась она только своей красотой, ласково разговаривала лишь с зеркальцем. Царевна была кроткой, доброй, со всеми ласковой. Не чуждалась работы по дому. Именно ее все любили.
<span>Вільфрел Айвенго — головний герой твору. 1. Походження
героя. (Айвенго належав до шанованого старовинного роду саксів. Його батько —
Седрік Сакс — представник тієї частини знаті, яка не бажає коритися норманам і
мріє про відродження своєї незалежності.) 2. Володіння зброєю, хоробрість,
спритність — риси справжнього лицаря (Незважаючи на те, що Айвенго дуже
молодий, ніхто з лицарів не зумів перевершити його у мистецтві володіння
зброєю. Він бере участь у всіх лицарських турнірах, відстоюючи честь і справедливість.
На турнірі під Ашбою він, коли лицарі-норманн майже стали переможцями,
з’являється із девізом «Позбавлений спадку» і перемагає в смертельному бою
найсильнішого з норманів — гордовитого храмовника Бріана де Буагільбера.). 3.
Вірність королю Річарду. (Повернувшись після хрестового походу, він вірно
служить королю Річарду, який у цей час повернувся до Англії, захищає честь
короля і його хоробрих воїнів.) 4. Чесність і шляхетність. (Айвенго попереджає
про небезпеку Ісаака, з яким хотів розправитися храмовник, допомагає вийти із
замку й дістатися до безпечного місця. Для Айвенго не має значення та
обставина, що Ісаак — єврей, хоча, за тогочасними переконаннями, християнину не
личило піклуватися про життя «нащадка зневаженого народу».) 5. Здатність на сильне
кохання. (Айвенго усім серцем покохав вихованку Седріка — леді Ровену. Його
почуття не остудило навіть те, що його батько, маючи намір одружити Ровену з
Ательстаном Коїгтисбурзьким, позбавив Айвенго спадщини й вигнав із дому.
Перемігши на турнірі під Ашбою, лицар Позбавлений Спадку обирає королевою
турніру леді Ровену. Зрештою сила кохання перемагає: старий Седрік дарував
синові прощення, і згодом Айвенго з коханою Ровеною одружуються) 6. Готовність
допомогти людям у біді. (Ребекку, дочку Ісаака, несправедливо звинуватили в
чаклунстві і, за законами того часу, мали спалити на вогнищі. Шляхетний
Айвенго, пам’ятаючи, як дівчина доглядала за ним, коли він був тяжко поранений,
поспішає на турнір захистити її честь і мечем довести її невинність.) В образі
Айвенго втілено найкращі лицарські чесноти. Автор створив портрет ідеального
лицаря, врода якого поєднується з розумом і шляхетністю, а відвага — з умінням
битися. Він доблесний, некористолюбний, вірний своїй коханій і своєму королю.</span>