Мої коломийки! Емір Рибак.
Ці коломийки вас вітають,
Настрій, та радість несуть!
Гумор, жарти – вони мають,
В нас вони не пропадуть!
Коломийки, мої коломийки,
Від вас добре бажання настане!
Заспіваймо їх всі, і гуцули, і бойки,
Нехай тоді наша відрада росте!
З репом я вже попрощався,
Другі – хай його складуть!
З ритмом, римою, уладнався,
Хай ці строки бадьорість дають!
Ой, співали дівчиноньки,
Зачаровані чудним лісом,
Де літали білі голубоньки,
Приручені старим бісом.
Люди гроші заробляли –
Різали смереки, граби, дуби.
Це річкам стало не до вподоби –
Людей повінню вони прокляли!
І тим хто гроші крав,
На дорогах, дамбах, мостах,
Без сорому, поправши – страх,
То Бог повінь за це послав!
Чимало людей буйно поплатились,
Не Богу – долару, гривні молились!
Гой – я, на високій полонині,
Білі вівці – пасуться по плаю!
І весілля, як не буде нині,
То з дівчатами, я ще погуляю!
Ой, сидів орел на косогорі,
Мені з милою жарко у полі!
Той орел в'є гніздо на горі,
Я ж кохаю милу в стодолі!
Сонце піднялося високо,
На небі хмар не має ніде!
Що за чоловіка там видно?
То Гнат косити вже йде!
Ой і людяний наш Гнат,
Покоси ранкові ще не стоять!
Випити чарку, на це він мастак,
Очі від цього так і блищать!
Обіцянки любить роздавати,
Що не виштовхнеш із хати!
І загадку легше відгадати,
Чим із Гнатом справи мати!
Скромний Гнат, неначе гість,
Хоч тепер і релігійний піст,
В комірчині шмат сала їсть,
Батько взнає – видере хвіст!
І хто взнає цього Гната,
Не беріть у друзі цього брата!
Дмитро добре носом чує,
Що на кухні там шкварчить,
Ще здалеку – він почує,
І на шкварки – прибіжить!
От і сонце сходить, і палить,
Гриць – досі горілиць лежить,
Галя милому варенички варить,
Він за дзиґарем не стежить!
Чує чоловік – кукурудза тріщить,
Там хтось – смагліє горілиць,
І на сонці – кумів зад блистить,
Ой, поб'є їх добре – зараз Гриць!
От йшов Гриць – з вечорниць,
Чує, хтось стогне, щось скрипить!
Ці звуки було чути з теплиць,
Кум кумі прийшов розсаду полить!
Кума – кума так вдома чекала,
Все їсти, ще й пити наладнала,
І диванчик вчасно розіслала,
Що старий проснеться – не знала!
Ой, лишенько, що то гуркотить,
Разом з відрами униз летить,
Хто – то кума з ґанку котить,
Той – ногами хутко тупотить!
В лісі довго ми гриби збирали,
Скрізь – під всякими кущами,
І кожний гриб руками брали,
Дівчата – не ходіть самі корчами!
На весіллі я так танцювала,
Що втоми назавше не знала!
Із Москви я нині завітала,
Мати хоче поміч, я баю – устала!
Я до кума нині – не ходила,
Най би його трасті взяла!
Вареники – милому варила,
Бо з кумом гріх би зробила!
Коломийки що появились у мене,
Співають не тільки у Львові
Який будували із нами вірмени,
<span>Бо їх співають – на рідній мові!</span>
Основні конфлікти і тема п'єси І. Карпенка-Карого "Хазяїн"
І. Карпенко-Карий — видатний творець української реалістичної драми. Його творчість знаменувала найвище досягнення критичного реалізму в українській драматургії XIX століття. Створені ним п'єси відіграли важливу роль у розвитку українського театру.
У створенні повноцінної літературної комедії Карпенку-Карому також належить провідне місце. Комедії його завжди відзначаються глибоким суспільним змістом і актуальністю.
У сатиричній комедії "Хазяїн" Карпенко-Карий не тільки викрив потворні явища капіталістичної дійсності, а й висміяв моральне убозтво глитаїв, які в гонитві за наживою втрачають людську подобу, стають огидними і жалюгідними хижаками. У листі до сина Назара автор так визначив тему цієї комедії: "Хазяїн" — це зла сатира на чоловічу любов до стяжання, без жодної іншої мети. Стяжання для стяжання!"
Основою комедії є сміх — убивча сила, скерована на викриття негативних явищ життя. У центрі п'єси — реалістично змальовані негативні персонажі, яких драматург "бичує сатирою страшною".
Дія комедії, її сюжет виникають на основі конфлікту, породженого суперечностями суспільства, у якому одиниці стають мільйонерами, а тисячі — наймитами і жебраками. У постійному непримиренному конфлікті перебуває головний "герой" комедії, мільйонер Терентій Пузир, з усіма, хто насмішиться стати на перешкоді здійсненню його хижацьких планів. Пузиреві добре відомо, що головним джерелом його збагачення є жорстока експлуатація робітників. Ненаситна жадоба до наживи штовхає експлуататора на шлях злочинних махінацій. Він добре усвідомлює, що, погодившись взяти участь у прикритті банкрутства купця Михайлова, порушує державні закони. Пузир боїться відповідальності, та не може з собою нічого вдіяти. Прагнення одержати "кругленьку суму грошей — двадцять відсотків" від валової виручки — бере гору над усіма іншими почуттями і примушує його стати на цей небезпечний шлях.
Пузир планує збільшити свої багатства також за рахунок шлюбу дочки Соні з сином багатія Чобота. Його не цікавлять почуття дочки, яка любить учителя гімназії Калиновича. Так у творі накреслюється ще один конфлікт — конфлікт Пузиря з рідною дочкою.
Під час здійснення хижацьких намірів Пузиря зростає напруження й ускладнюються взаємини між багатієм та його робітниками. Селяни не витримують жорстокої експлуатації і в мануйлівській економії спалахує стихійний бунт. Пізніше розкривається махінація з банкрутством, і над Пузирем нависає загроза арешту. Дочка Соня не скоряється волі батька і відмовляється одружуватися із нелюбом, багатієм Чоботенком, а з самим Пузирем, внаслідок його страшної скупості, стався нещасний випадок, і йому загрожує смерть.
Сповнена викривального сатиричного пафосу, комедія Карпенка— Карого правдиво змальовує методи капіталістичної наживи. Письменник-реаліст переконливо показує, що багатство Пузирів виростало на визиску тисяч селян-бідняків.
Показуючи в комедійному плані загострення конфліктів, що постають у житті "чумазих", володарів "темного царства", драматург підносить драматичну ідею боротьби проти усієї системи гноблення.
<span>1.</span>
<span>1. Рішення Остапа.</span>
<span>2. Гвалт у панському маєтку.</span>
<span>3. Байдужість народу до своєї тяжкої долі.</span>
<span>4. Остання мить перед розставанням.</span>
<span>5. Згадка з дитинства Остапа.</span>
<span>6. Втеча Соломії разом з коханим.</span>
<span>2.</span>
<span>1. Осіння ніч</span>
<span>2. В очікуванны переправи</span>
<span>3. З’явлення човна</span>
<span>4. Козацькі вартові</span>
<span>5. У млині Якима</span>
<span>6. Переїзд</span>
<span>7. Поранення Остапа</span>
<span>3.</span>
<span>1. Втеча від варти</span>
<span>2. Перев’язування рани</span>
<span>3. Соломія шукає шляху</span>
<span>4. Пожежа у плавнях</span>
<span>5. Марення Остапа</span>
<span>6. Остап віч-на-віч із вовком</span>
<span>7. Думки і бажання героя</span>
<span>4.</span>
<span>1. Хатина циган.</span>
<span>2. Благання циган Соломією.</span>
<span>3. Остап під опікою старої циганки.</span>
<span>4. Побут циган.</span>
<span>5. Соломія вирушає на заробітки.</span>
<span>6. Арешт.</span>
<span>5.</span>
<span>1. Домовленість.</span>
<span>2. Соломіїні радощі.</span>
<span>3. Арешт Остапа.</span>
<span>4. Соломія турбується про визволення Остапа з «конаку».</span>
<span>5. Підготовка до визволення.</span>
<span>6. Річка.</span>
<span>7. Поєдинок з вартою турецького човна.</span>
<span>8. Смерть Соломії та Івана.</span>
<span>Епілог</span>
<span>1. Маленька халупка.</span>
<span>2. Вітер.</span>
<span>3. Остап — старий дід.</span>
<span> </span>
Привіт друже я хочу змінити цей світ.
"Гра в радість" дуже допомогла жителям мого міста. Вони стали дивитися на світ по іншому. Я думаю, що ти і є та сама людина, яка змінить світ. Тоді не буде безхатченків: ні людей, ні тварин. Щоб кожен допомагав слабшим.
З повагою Поліанна.