1. назва "мені однаково чи буду"
2.автор тарас шевченко
3.Рік написання: 1847
4.Літературний рід: Лірика.
5.Жанр : Ліричний вірш (медитація).
6.Вид лірики: Громадянська (медитативна).
7. Провідний мотив: Патріотичні почуття відповідальності за батьківщину.
8.Тема “Мені однаково”: відтворення почуття громадянської мужності, духовної стійкості і незламності, відданості Батьківщині й народові, роздум поета над важкою долею власного рідного краю.
9.Ідея “Мені однаково”: віра письменника у неминучість повалення царського гніту, відродження України.
10. Основна думка: Т. Шевченко не байдужий до страждань українців, до їх майбутнього; осмислення своєї недолі як частки страждань уярмленого народу.
11.Віршовий розмір — ямб.
12.Художні засоби : Епітети – люди злії, лукавії, славній Україні, окраденую (Україну), метафора – злії люди Україну присплять, оксиморон – Малого сліду не покину // На нашій славній Україні, На нашій — не своїй землі
Історичною основою твору є події , що відбулися після Переяславської угоди 1654р. Боротьба за гетьманування після смерті Б. Хмельницького стала гострою , як ніколи до того. Від різних соціальних груп були висунутими на гетьманство Павло Тетеря , Яким Сомко й Іван Брюховецький . Отже, претендентів було троє , а булава одна. На Чорній Раді гетьманом було обрано підступного Брюховецького. Переможець скарав Сомка та його прибічників на горло.
Сонце й Місяць низько вклонились чарівній Землі, як тільки та завітала на космічний бал. Великий і поважний Юпітер насолоджувався її вбранням здалеку і боявся наблизитися до неї і запросити на танок. Земля про це знала і тому сама кружляла у танку примружуючи очі і посміхаючись. Вона ніколи не сумувала тому, що знала: у своїй галактиці вона найкрасивіша, і навіть могутня Венера й інші далекі планети заздрять їй. Земля часто думала про це, і кружляла все впевненіше, з кожним роком її рухи стають більш гармонійними і відпрацьованими. А іноді, у холодному просторі, вона плекає думки, що танок її бездоганний і вона ніколи його не зупинить.
Великий Кобзар відіграв величезну роль у розвиткові національної і соціальної самосвідомості українського народу. Боротьба проти будь-якого гніту, в тому числі й національного, була в концесії Шевченка боротьбою за те, щоб розчистити шляхи для вільного розвитку як українського нарощу, так і інших гноблених народів. І все це він робив не балачками, ні роз-мовами, а великою, геніальною силою своїх поетичних творів. Патріотичні ідеї Шевченка зросли на життєдайному грунті багатовікової боротьби українського народу за свою незалежність, проти соціального і національного гніту. Героїчне минуле України привертає увагу молодого Поета не саме по собі, а як дійовий побудник сучасного становища народу, як засіб для піднесення патріотичного почуття:
Україно, Україно!
Серце моє, ненько!
Як згадаю твою долю,
Заплаче серденько! /"Тарасова ніч"/.
Поет розуміє, що немає і не може бути вільної, щасливої і радісної вітчизни, поки "...скрізь на славній Україні Людей у ярма запрягли Пани лукаві... /"І виріс я на чужині"/. Шевченкові герої - це люди кровно зв'язані з батьківщиною. Це подвижники, для яких немає вищого почуття, ніж гаряча любов до стражденної матері-вітчизни. Такими патріотами були вожді народних повстань - Наливайко, Тарас Трясило, Богдан Xмельницький, Богун, Залізняк, Гонта
Варіант А
На другий день Климко підходив до своєї станції, аж раптово почалися глухі постріли у висілку. Хлопчик побачив чоловіка, який тікав від солдат. Клим помахав йому рукою, щоб той звернув праворуч, до балки.
Було чутно лише чергу автоматних пострілів. Климко відчув, як щось його штовхнуло і боляче обпекло груди. Він, зойкнувши, впав, а з мішка висипалась сіль на дорогу. Останнє, що почув Климко, були крики Зульфата "Климка-а-а!".