<span>період заслання – «В казематі» (1847-1857 рр.)
</span>
<span>бути янголем охоронцем.
Ще,як варiант-бути щастливим</span><span />
Прогулявшись достатньо поза межами стойло скупавшись у ричцi та напившись з её джерел шептало зрозумив що не зможе жити окремо. Вiн не звик до того что за ним нiхто не пиклуеться, негодуе та вiн немая даху над головою. тому i вирiшивщо буде правильнiше жити так як жив ранiше не про що недумаючи.
Цитата:
<span> «Серед майстрового люду найбільшої слави зажив мій дід Дем’ян, якого знав увесь повіт. Чого тільки не вмів мій дідусь! Треба десь зробити січкарню, драча, крупорушку чи керата,— співаючи зробить, дайте тільки заліза, дерева і ввечері добру чарку монопольки. А хочете вітряка, то й вітряка вибудує під самі хмари; у кузні вкує сокиру, у стельмашні злагодить воза й сани, ще й дерев’яні квіти розкидає по них. Залізо й дерево аж співали у діда, поки сила не повиходила з його рук. Міг чоловік нехитрим інструментом вирізати і просту людину, і святого».</span>
Коли я була маленькою,весь світ казався казкою.Я вірила в Діда Мороза,вірила,що можу літати.Мені також завжди хотілося стати доросліше.Пійти в перший клас,потім на роботу.Я ще не розуміла,що дитинство-найкращі роки життя.Дитиною ти не переймаєшся не через що,ти живеш,а тебе всі веселять.Зараз я вихована,здорова та енергійна дитина.Дякую моїм батькам за те,що піклувалися про мене в дитинстві та вчили,взагалі,як правильно жити.