В мае 1608 года войска Лжедмитрия 2 разбили войска Шуйского и подошли к Москве Лжедмитрий встал лагерем в селе Тушино
<span>крепостные освобождались от налогов земель,20%стоимости земли они выплачивали сами,80% государство,в течении 50 лет крестьяне должны были погасить долг государству с процентами.</span>
Пути и методы: а Италии постепенно развивался вашизм,планировалось создать союз, к сожалению это всё что я помню(
<span><em>Позитивні наслідки. </em> У роки довоєнних п'ятирічок у вкрай важких умовах тоталітарного режиму трудящі України створили <em>потужну індустріальну базу, </em> яка за окремими показниками вивела Україну на рівень економічно розвинених країн світу. Почали давати промислову продукцію гіганти металургії: «Запоріжсталь», «Азовсталь» і «Криворіжсталь». Стали до ладу Краматорський машинобудівний, Луганський паровозобудівний, Макіївський, Дніпродзержинський та інші металургійні заводи. Кількість промислових підприємств за роки довоєнних п'ятирічок зросла в 11 разів. В Україні було побудовано 100 нових шахт. Республіка стала важливою металургійної, вугільної, машинобудівної базою СРСР.</span><span>У 1930-х рр. в Україні <em>змінилася структура господарства: </em> зросла частка промисловості в порівнянні з часткою сільського господарства в загальному обсязі валової продукції республіки; у валовій продукції промисловості зросло виробництво засобів виробництва; велика індустрія стала витісняти дрібну промисловість.</span><span>Україна <em>випередила </em> за рівнем розвитку галузей важкої промисловості деякі західноєвропейські країни. Вона посіла друге місце в Європі (після Німеччини) за виплавкою чавуну, четверте місце в світі з видобутку вугілля. З виробництва металу і машин республіка випередила Францію та Італію, наздоганяла Великобританію.</span><span>За роки перших п'ятирічок удвічі зросла чисельність робітників. У 1930-і рр.сформувався <em>національний </em> український робітничий клас і <em>національна</em>технічна інтелігенція.</span><span> Негативні наслідки індустріалізації. Економічна міць держави була спрямована не на задоволення насущних потреб людей, а на <em>зміцнення тоталітарного режиму </em> і затвердження у свідомості людей ідеологічних догм більшовизму, створення військово-економічних ресурсів для «експорту революції». Індустріалізація здійснювалася за рахунок селян, супроводжувалася масовими репресіями.</span><span>В цілому форсована індустріалізація України не привела <em>до підвищення </em>життєвого рівня народу. У 1930-і рр. знову з'явилися величезні черги, продовольчі картки, дефіцит найнеобхіднішого. Урбанізація призвела до значного ускладнення житлової та продовольчої проблем.</span><span>У ході індустріалізації посилилася централізація управління промисловістю, утвердилися командно-адміністративні методи управління; був узятий курс на мілітаризацію промисловості. Держава відмовилася від непу і початок примусовими засобами експлуатувати з селян додаткові кошти на форсування індустріалізації. Фактично зник матеріальний принцип стимулювання праці. Праця робітників стимулювався позаекономічними засобами і, насамперед, розгортанням «соціалістичного змагання».</span><span>У першої п'ятирічки ставка була зроблена на <em>підприємства-монополісти </em>(запорізький завод «Комунар», що випускав зернозбиральні комбайни, Луганський паровозобудівний та ін.), які згодом фактично підім'яли під себе всю економіку країни.</span><span>Промисловий потенціал України (як і всього СРСР) формувався <em>диспропорційно: </em> посилювалися і розширювалися традиційні індустріальні райони - Донбас і Придніпров'я, а промисловість досить густо заселеного Правобережжя помітно відставала у темпах розвитку.</span><span> </span>
После Октябрьской революции 1917 года США признали СССР лишь в 1933 году. Во время Второй мировой войны СССР и США стали союзниками по Антигитлеровской коалиции. Однако, почти сразу после войны США и СССР, как две сверхдержавы, вступили в ожесточённое стратегическое соперничество за влияние в мире (так называемая «холодная война»), определявшее развитие мировых процессов в течение полувека.
В настоящее время отношения между Россией и США развиваются в таких областях как борьба с терроризмом, нераспространение ядерного оружия, космические исследования.История российско-американских отношений уходит корнями в конец XVII века, когда независимого американского государства ещё не существовало. В 1698 Пётр I встречался в Лондоне с Уильямом Пенном, основателем британской колонии, ставшей впоследствии штатом Пенсильвания. Это были первые двусторонние политические контакты.
В первой половине XVIII века начинается активная колонизация Северной Америки русскими торговцами. Множество российских поселений было основано на Алеутских островах, на континентальной Аляске, на территории современных канадских провинций Юкон и Британская Колумбия и американских штатов Вашингтон, Орегон и Калифорния. Постепенно разрозненные российские колонии-поселения были оформлены юридически; над территорией, занятой русскими поселенцами, был провозглашён суверенитет Российской империи. Столицей Русской Америки стал город Новоархангельск (ныне — Ситка).
<span>В 1775 году в 13 британских колониях вспыхнуло восстание против экономического угнетения со стороны Англии. Георг III обратился к российской императрице Екатерине II с просьбой содействовать английским войскам в подавлении восстания, на что был получен отказ. 4 июля 1776 года в Филадельфии была провозглашена независимость колоний. Формально Россия не признала этот акт, однако поддерживала стремление колоний к самостоятельности. В 1780 году, в разгар Войны за независимость, Россия объявила о вооружённом нейтралитете, означавшем фактическую поддержку колоний.</span>