Глухонемой Герасим - крепостной крестьянин. Он служит дворником у старой капризной барыни в Москве. Однажды Герасим спасает маленькую собачку, которую кто-то бросил в реку. Герасим берет собачку к себе, ухаживает за ней и дает ей кличку "Муму". Вскоре собачка Муму становится лучшим другом Герасима. Благодаря Муму жизнь Герасима наполняется радостью и смыслом. Однажды старая барыня приказывает слугам избавиться от Муму. Герасим решает лично утопить собачку. Он не хочет, чтобы это сделал кто-то другой. После смерти Муму Герасим покидает дом барыни. Он возвращается в деревню, где прожил всю жизнь. Характеристика Герасима в рассказе "Муму" Тургенева Герасим - крепостной крестьянин: "...считался едва ли не самым исправным тягловым мужиком..." (раньше Герасим жил крестьянином в деревне) Должность Герасима - дворник: "...дворник Герасим..." "...Герасима привезли в Москву, купили ему сапоги, сшили кафтан на лето, на зиму тулуп, дали ему в руки метлу и лопату и определили его дворником..." (Герасима привезли из деревни город работать дворником у барыни) В обязанности Герасима входят следующие работы: "...Дела у него было немного: вся обязанность его состояла в том, чтобы двор содержать в чистоте, два раза в день привезти бочку с водой, натаскать и наколоть дров для кухни и дома да чужих не пускать и по ночам караулить..." Герасим - инвалид, глухонемой с рождения: "...глухонемой от рождения..." "...о проделках немого дворника..." "...Герасим ничего не слыхал <...> для него самый шумный день был безмолвен и беззвучен, как ни одна самая тихая ночь не беззвучна для нас..."
Маша ждала дубровского до последнего момента. но жизнь ее уже "навеки окована", "невозратимые слова" произнесены священником, она обвенчена. слишком поздно, ничего не исправить. маша проявляет твердость, верность данному слову. она готова стать женой разбойника ( может быть и стала автор не дописал роман) но преступить клятву она не может
Хм...не совсем понял вопрос..
Как звали брата Чука в произведении Гайдара, так?
Его Гек звали.
Действие пьесы разворачивается в вымышленном городе Калинове на берегу Волги. Большое внимание автор уделает описанию красот природы и обычной жизни провинциального города. Калинов как будто застыл в замкнутой патриархальной эпохе, ему чужды нововведения и новости из внешнего мира. Повседневную жизнь жителей города с её нищетой, бесправием и жестокостью автор противопоставляет редким моментам ночных гуляний молодежи, воспоминаниям Катерины о счастливом детстве и картинам волжских пейзажей. По мере развития сюжета нарастает ощущение удушливой замкнутости калиновского мира.
Творчість В. Короленка ще за його життя стало символом совісті та честі
епохи. Завдяки своїй спостережливості та вмінню розуміти людей,
письменник черпав сюжети для своїх творів з реальних життєвих подій.В.
Короленка письменник- гуманіст, в його творах людські почуття завжди
виносяться на перший план. Завдяки силі письменницького слова, автор
змушує нас співпереживати головному герою, разом з ним переживати
життєві труднощі, перейматися його думками і почуттями.У багатьох його
творах піднімається питання про те, для чого існує людина, яку роль він
відіграє в суспільстві. В оповіданні «Сліпий музикант» дуже чітко
простежується така тематика. Короленка надає можливість розібратися, що
дійсно є сліпотою людини: фізичне чи духовне її прояв.<span>«Сліпий музикант» — короткий переказ
Перші
сторінки оповідання оповідають про те, що в родині багатих українських
поміщиків народився хлопчик. З часом дивний вираз обличчя маленького
Петрику, штовхає його мати на думку, що дитина сліпий. Лікар підтверджує
її здогадки і констатує, що хлопчик ніколи не зможе бачити.</span>Це
повністю змінює життя матері, вона починає безперервно піклуватися про
своє нещасний сина і дарувати йому максимальну кількість материнської
любові. У матері Петра є рідний брат — Максим Яценко, хоробрий чоловік,
якого ще з раннього дитинства тягнуло на безрозсудні подвиги.Він втік до
Італії, щоб взяти участь у протистояння з австрійцями у складі загону
Гарібальді. У бій він втрачає ногу і змушений повернутися назад на
батьківщину. Максим робить зауваження своїй сестрі, що вона не зможе
шляхом безмежної турботи про Петрику, виховати в ньому справжнього
чоловіка і сам бере на себе цю місію.Петрику ріс дуже вразливим
хлопчиком: його лякали звуки природи, він не міг впоратися з великою
кількістю емоцій від різних шумів і часто втрачав почуття від них. Дуже
часто маленький Петрику заходить до стайні, щоб послухати як старий
конюх йохим грає на своїй дудці.Ця музика захоплює Петю, духовно насичує
і заворожує його. Побачивши це, Максим просить конюха співати сліпому
хлопчикові народні пісні, що ще більше підкорює серце незрячого. Єдиним
другом Петрику була дівчинка Евеліна, дочка сусідського поміщика.Разом
хлопці росли, а вступивши в юнацтво, відчули справжні почуття один до
одного. Евеліна, душа якої переповнена любов’ю і жалістю до Петра,
приймає тверде рішення стати його дружиною, щоб все життя бути поруч з
коханою людиною.<span>Істинна сліпота і духовне прозріння
До того
часу, Максим навчив грати Петра на фортепіано. Мелодія, яку він грав,
заворожувала всіх слухачів: сліпий хлопчик вмів матеріально відчувати
всі звуки, вони допомагали йому бачити навколишній світ без зору.</span>Це
дало можливість Петру усвідомити, що, незважаючи на свої фізичні
обмеження, він може стати корисним суспільству. Щоб прищепити племіннику
почуття життєвої боротьби, дядько Максим везе його на паломництво в
монастир, де знайомить головного героя з такими ж сліпими юнаками як
він.Єгорій і Роман втратили зір по різному: один, подібно Петру,
народився незрячим, другий осліп у 8 років. На відміну від Романа,
Єгорій був озлоблений на весь світ він заздрить своєму другові, що він
бачив навколишню природу, себе, і обличчя своєї матері.Роман же лагідний
і ласкавий, він намагається допомогти Петру, пояснюючи різницю в
кольорах, описуючи ті чи інші предмети. Через кілька років, Петро стає
відомим музикантом, публіка захоплюється його талантом.<span>На одному з
концертів Петра, Максим, почувши народні мелодії на його виконання,
розуміє, що саме в допомозі становлення сліпого племінника і був
головний сенс його життя.</span>