Мені здається, що без друзів життя втрачає свій сенс, стає безрадісним, людина не може відчувати всієї повноти буття.<span> По-друге, дружба міцнішає з часом, якщо люди здатні на тонку й послідовну роботу душі, щоб плекати, розвивати ці взаємини, - шліфуючи скарб дружби, вони самі зростають душею. І навпаки, вражена іржею байдужості, нещирості або заздрості, дружба руйнується.Отже дружба саме дороге що є в нашому житті</span>
Прототипом для створення образу головної героїні казки стала старша донька авторки, Марини Павленко.
Софійка надзвичайно чуйна до оточуючих, вона розумна і кмітлива. Про це свідчить її наполегливість у дослідженнях історії родинного дерева Вадима Кулаківського. Також Софійка трохи ревнива. Вона намагається привернути увагу Вадима і засмучується, бо він дивиться на іншу дівчинку, Ірку Завадчук.
В цілому, Софійка - добра, чуйна, розумна. Вона багато читає і має гарну фантазію.
Тема: зображення природи у всій її красі, заклик до бережного стану, до всього живого на землі. Ідея: ідея гуманізму, людяності, бережливого ставлення до природи та всього живого. Основна думка: » Треба в житті любити гаряче і багато…» Художні засоби вірша «Бачиш: між трав зелених» афоризми: «Треба в житті любити гаряче і багато»; порівняння: «як грудочки, пташата…»; вставні слова: «може», «кажеш»; епітети: «сонце, дощі зернисті, дороги в пилу, траву!» риторичні оклики та запитання: »Що ти?! А руки? Серце?! Куди заховати їх?!» пестливі слова: «пташата», «грудочки», «маленьким». кільцеве обрамлення — композиційна фігура у віршованому творі, що полягає у повторенні строф, рядків: «…Бачиш: …, як грудочки пташата…». Вірш пройнятий гуманізмом, любов’ю і бережливим ставленням до природи. Автор задає риторичне питання: «А руки?! Серце?! Куди заховати їх?!» Справді, якщо людина байдужа до краси навколишнього світу і не має в серці «любові й хисту» до природи, то навіщо їй серце?
Извини не знаю..........................................
ставлення дитей до нимця було погане йому постоянно ломалы грядку(його маленьку державку) але нимець хотив порозумитыся з дитьми тильки из за того що йому стало жалко и стидно що нимци розгромыли мисто