У Езопа була більш завуальована форма творів.Замість тварин були представлені люди з їхніми рисами характра.
Якщо знайду зошит за 6 клас, скажу більше)
Вот из тетрадки:
У байці "Вовк та ягня" характери персонажів чітко визначені: Ягня уособлює беззахисність, Вовк — силу. Мораль випливає з самої оповіді: справедливий захист не має сили для тих, хто заповзявся чинити кривду. На відміну від Езопа, Крилов помістив мораль своєї байки на початку, але розвиток подій у байці не сприймається як проста ілюстрація моралі "У сильного безсилий винен завсігди...". У Крилова вовк стає втіленням невблаганної злої сили, жорстокості і свавілля, а розвиток сюжету на наших очах розкриває механізм дії цієї жорстокої сили. Читачі стають ніби свідками усього, що відбувається з героями. На початку байки Ягня не лякається Вовка, адже воно нікому нічим не шкодить і не порушує встановлених правил. Безглузді звинувачення, які висуває Вовк, Ягня з легкістю спростовує. У відповідях Ягняти відчувається почуття власної гідності. На якусь мить читачам навіть здається, що то Ягня загнало Вовка у глухий кут, бо хижак не має більше аргументів для звинувачення. Але з цього зовсім не випливає, що після зустрічі з Вовком Ягня залишиться неушкодженим. Якраз навпаки. Кожна гідна відповідь Ягняти ще більше дратує Вовка. Нарешті свавільному хижакові набридає вишукувати уявні провини своєї жертви і він показує свою сутність. Останні слова байки: "Сказав — і в темний ліс Вовк поволік Ягня" — водночас очікувані і несподівані. Читач від самого початку знав, що так мало статися, але, спостерігаючи за розвитком подій, сподівався, що Ягня таки доведе свою невинність.Отже, у байках Езопа і Крилова спільним є сюжет, персонажі і навіть мораль. Байка Езопа написана прозою, а Крилова віршами. Але, на мою думку, найголовніше, що відрізняє ці дві байки — це саме читацьке сприйняття творів. Байка Езопа звернена, так би мовити, до розуму читача. А байка Крилова — до його серця.
Вообщем выберешь самое нужное)))Думаю помогла
<span>Из далекой дали, через пространство столетий доносятся к нам голоса, в которых звучит трепетная любовь к родной Русской земле. В гениальной древней поэме "Слово о полку Игореве" Русская земля осознается как нечто единое, как достояние народа, идущего от одного корня, несмотря на усобицы и существование различных княжеств. Душа автора "Слова... ", до сих пор, к сожалению, безымянного, нерасторжима с родными просторами и туманами южнорусских холмов и степных раздолий. Природа живет и дышит в "Слове... " заодно с человеком, выступает вместе с воинами-русичами, перегородившими "великие поля червлеными щитами". Она радуется вместе с ними победе, тужит и печалится при поражении. "О, светло светлая и красно украшенная земля русская! --говорится в другом нашем древнем памятнике письменности. --Многими красотами дивишь ты -- озерами многими, дивишь ты реками и источниками местночтимыми, горами крутыми, холмами высокими, дубравами частыми, полями дивными, зверьми различными, птицами бесчисленными, городами великими, селами дивными". </span>
Я расскажу о блокаде города Ленинграда. Во время великой отечественной войны у людей проявились лучшие качества, смелость, сила, любовь к родине, помощь соотечественникам. Во время блокады город был полностью изолирован от мира, людям не приносили еду и воду. Сначала кормили по 3 раза в день по определенным граммам. А потом и вовсе стали кормить 2 раза в день и дозу уменьшили. Люди последним делились со своими товарищами. А если какой нибудь русский солдат попадал в плен к врагу, его жестоко пытали, но солдаты ничего не говорили...они молчали, и тем самым отдавали свои жизни на благо Родине, друзьям, товарищам, родителям.
"большая полицейская сказка"
"большая докторская сказка"
"бродяжья сказка"
"о людях"
"о собачьих традициях"
"почему терьеры роются в земле"
"почтарская сказка"
"про алика"
"про борзых и других собак"
"про доберманов"
"про фокса"
"птичья сказка"
"разбойничья сказка"
"сказка про водяных"
"сказка про собачий хвост"
"собачья сказка"
"с точки зрения кошки"