Самыми древними предками человека считаются <span>неандертальцы и кроманьонцы. </span>
Реєстрових козаків звільнено від юрисдикції локальних урядів і піддано владі «козацького старшого» (перший «старший» — шляхтич Ян Бадовський). За Стефана Баторія реєстр збільшено документом від 16 вересня 1578 року до 500 осіб,[1] потім — до 600 козаків і козацьким гетьманом («dux supremus») призначено брацлавського кастеляна, черкаського старосту князя Михайла Вишневецького.
1590 року загальний сейм Речі Посполитої ухвалив збільшити реєстр до 1000 козаків. Крім оборони кордонів реєстровці мали стримувати інших козаків від самовільних виправ на Молдавію, головний табір перенесли з Базавлуку до урочища Кременчуг на молдавському березі Дністра. Базою провіанту та матеріальної підтримки замість Черкаського староства стало Снятинське. Снятинський староста Миколай Язловецький став «старшим над козаками», Оришевський Ян — його «поручником» (заступником).[2]
Реєстрові козаки одержали додаткові привілеї: звільнення від податків, право землеволодіння, самоуправління з назначеною старшиною; вони мали свій прапор, литаври й інші інсигнії. Реєстрові козаки одержували платню грішми й одягом; їм передано у власність містечко Трахтемирів з Зарубським монастирем для розміщення арсеналу і військового шпиталю (див. Трахтемирівський монастир). Реєстрові козаки дістали офіційну назву Запорозького, або Низового війська.
Если в кратце то: сначала начал от огня, вызванного молнеей поджигать палку и переносить огонь к себе, затем сам научился его создавать.
иллюментарно
В 1762 году на Сенатской площади предложили возвести памятник Екатерине II, но императрица решила поставить монумент основателю города - Петру I - к 100-летию его восшествия на престол.
Лаконичная надпись на памятнике "Петру I Екатерина II", согласно преданиям, была предложена самой императрицей. Таким образом она, идейная и духовная последовательница Петра Великого подчеркивала, что "вторая" она не после безродной Екатерины Первой, а "вторая" после великого реформатора Петра I.
В день открытия памятника (7 августа 1782 года) императрица Екатерина II была неимоверно щедра и одних осыпала милостями и наградами, другим простила их провинности.. . Одним из прощенных императрицей в тот день был несостоятельный должник археограф И. И. Голиков. Согласно преданию, получив свободу он пришел к памятнику Петру Великому, упал перед ним на колени и в благодарность за свое помилование дал клятву посвятить остаток своей жизни изучению и написанию истории "деяний Петра". Он прожил до 1801 года и успел написать и опубликовать 30 томов "Деяний Петра Великого".
В Спарте спорт и война, в Афинах наука искусство и культура