<span> Прочитавши ваш останній твір «Простак», я
просто вражений. Я не можу собі уявити як можна так гарно, так легко і
водночас зрозуміло писати.
<span>Мені дуже подобається
ваш твір, він є дуже цікавим та
сповнений пригод. Мої враження
про цей твір є дуже добрим. </span></span>
<span> У цій повісті є любовна інтрига — герой закохується в
мадемуазель де Сент-Ів, дещо наївної, недалекої провінціалки, але яка щиро
кохає його і готова на самовідданий вчинок. <span>Дівчина врятувала не тільки свого коханого, але і
його друга-філософа. Про ціну, якою далося звільнення, вона не сказала, але
часто заливалася сльозами, згадуючи свій гріх. Дівчина каялася так відчайдушно,
що захворіла. Вона зізналася в усьому своєму коханому. Він пробачив її від
щирого серця і сказав, що кохає її. Але
нещасна вже не змогла одужати. Мадемуазель де Сент-Ів померла. Чому так
трагічно закінчується повість?</span></span>
Ответ:
Евгений Онегин ищет смысл в жизни. А находит разочарование.
Я надеюсь поможет я не могу больше ничего предложить прости если я не помогла ❤
Тарас Григорович Шевченко — це гордість нашої країни. Його твори й сьогодні мають шалену популярність в усьому світі.
Вірш «Мені тринадцятий минало…» розповідає про тяжке життя малого Тараса. Хлопчик спочатку постає перед нами веселим, з піднесеним настроєм пастушком. Але потім, розуміючи жорстокість життя, він вмивається гіркими сльозами.
У цьому коротенькому творі Т. Шевченко розповідає про своє дитинство. Про те, що він увесь той період був самотній, що його відрадою були лише луки, гаї, ставки та молитва десь у траві. Оце і все було Тарасове щастя. Згодом його й цього позбавили, забравши в неволю — на службу до молодого пана Енгельгардта.
І недаремно твори Тараса Григоровича сповнені патріотизму, сильного прагнення до боротьби. Адже все його життя було боротьбою за мрію: вільно писати, малювати, жити на рідній землі з відчуттям повної свободи. Важко уявити, що ця легендарна людина зі своїх сорока семи прожитих років — двадцять чотири пробула в кріпацтві, а десять жила На засланні.
Читаючи твори Тараса Григоровича, можна побачити долю письменника, бо в багатьох творах простежуються автобіографічні описи. Це пояснюється тим, що поезії Кобзаря наповнені болем та жалем, сумом, яким і було все життя поета.
На прикладі цієї великої людини треба і нам шанувати свій народ та любити свою Батьківщину. Адже людина без своєї Вітчизни — як соловей без пісні.
Прежде чем что-нибудь сделать-подумай.