Ответ:
4)25-27 октября 1917 г
2) 26-27 октября 1917 г
3) Выборы в Учред. собрание были 12 ноября 1917 г.
1) Политика военного коммунизма была с 1918 по 1921 года.
(респект за Кобейна на аве!)
22 червня 1941 року фашистська Німеччина віроломно напала на Радянський Союз. Почалася Велика Вітчизняна війна. За перші місяці війни 70464 мешканці області (з них – 18884 жінки) записалися добровольцями на фронт.
<span> Обставини військового часу вимагали негайної перебудови роботи промисловості, транспорту, сільського господарства. Вже з перших днів війни Миколаївські заводи і інші підприємства області були переведені на випуск озброєння, боєприпасів, ремонт військової техніки – для потреб фронту. Швидкими темпами освоювалося виробництво протитанкових мін, артилерійських снарядів, авіабомб, детонаторів. Робітники оголошували себе мобілізованими і добровільно працювали в цехах по півтори – дві зміни. Першою задачею для суднобудівників стала інтенсивна робота з метою найшвидшого закінчення і здачі кораблів, що знаходилися на плаву і мали великий відсоток технічної готовності. </span>
<span> Складні задачі стояли перед працівниками сільського господарства області. Багато механізаторів пішли в Червону Армію, на їх місце прийшли жінки. На збиранні врожаю працювали всі жителі сіл, а також населення міст. За рішенням обкому партії, в місті створювалися винищувальні батальйони і загони народного ополчення. Вони цілодобово охороняли промислові підприємства, поля з іще незібраним хлібом, лікарні, водонапірні башти, колодязі, чергували біля телефонів у всіх організаціях. </span>
<span> А тим часом фронт наближався до Миколаєва. Вже був узятий Первомайськ, оточена Одеса... Почалася евакуація основних промислових підприємств, разом з кваліфікованими працівниками углиб СРСР. </span>
<span> 5 серпня над Миколаєвом з'явилися фашистські бомбардувальники. На суднобудівельні заводи, електростанції, вокзал, порт були скинуті бомби, запалали пожежі. 16 серпня гітлерівські війська захопили Миколаїв, а незабаром та ж доля спіткала всю область. </span>
<span> З перших днів окупації фашистські загарбники почали упроваджувати так званий «новий порядок». Накази і розпорядження, якими фашисти регламентували життя жителів Миколаєва, закінчувалися словами: «за неслухняність – смертна страта». Фабрикою смерті стали табори «Шталаг-364» (с. Темвод на околиці Миколаєва), в с. Грейгове Жовтневого району. Фашистські кати скоювали масові вбивства в с.Богданівка Доманівського району. За роки окупації загарбники убили і замучили понад 105360 громадян, з них 74660 мирних жителів області, серед яких діти, старики, жінки, громадяни єврейської національності, 30699 – військовополонених. 25 тисяч чоловік насильно вивезено до Німеччини. Спалено сотні населених пунктів, зруйновано багато заводів, підприємств, житлових будинків, історичних пам'ятників. В умовах жорсткого окупаційного режиму росла хвиля опору: виникали підпільні організації, групи, партизанські загони. </span>
<span> На території області діяло 110 підпільних організацій, партизанських загонів і диверсійно-розвідувальних груп. Серед них: підпільна організація «Миколаївський центр», «Центр», «Патріот Батьківщини», «Партизанська іскра», «Вознесенський центр», Баштанський і Казанківський партизанські загони і багато інших. Більше 25000 патріотів у складних і важких умовах підпілля вели жорстоку боротьбу з лютим ворогом. Багато хто з них нагороджений орденами і медалями, а четирьом– В. О. Лягіну, П. К. Гречаному, В. С. Моргуненку, Д. Г.Дяченко присвоєно звання Героя Радянського Союзу посмертно...ось</span>
В кортесах были и представители крестьян. Так было потому, что крестьяне также участвовали в Реконкисте.
Е сарматы часто отличались высоким ростом 170-180 см. Их скелеты имеют прочные кости, свидетельство мясной и молочной диеты кочевников. Как и скифы, сарматы носили длинные волосы и бороды. Сарматские правители Боспорского царства обычно изображаются на монетах длинноволосыми. Молодые люди обычно брили лицо или носили только усы, зрелые мужчины носили усы и бороды. Греческий автор Лукиан, живший во II в., писал: «Азиатских скифов», которых обычно считают предками сарматов, часто изображали с короткой стрижкой или с волосами, забранными назад в хвост, а также полностью бритыми или носящими усы. Аммиану аланы почти нравятся: «Почти все аланы – это высокие и красивые люди. Их волосы соломенно-желтого цвета, а глаза блестят пугающей яростью». Цвет волос вызывает сомнение, возможно, Аммиан пользовался какими-либо источниками, не проверяя их, или перепутал аланов с готами.
Хорошо подтвержден другой обычай аланов – деформация черепа. Удлиненной формы головы добивались, бинтуя голову в детстве. Этот обычай имел ограниченное распространение у ранних сарматов, но затем снова появился и получил широкое распространение во II-IV вв. под влиянием гуннов. Среди аланов, живших вдоль нижнего течения Волги, по данным археологов 70\% обнаруженных черепов деформированы. Деформированные черепа находят в аланских захоронениях IV-V вв. на территории Западной Европы.
Плиний в «Естественной истории» пишет, что сарматские мужчины и женщины носят на теле татуировки. Секст Эмпирик добавляет, что сарматы татуируют своих детей. Наиболее распространенным мотивом татуировок были стилизованные изображения животных. Подобные татуировки обнаружены на телах «азиатских скифов» из захоронения в Пазырке на Алтае. Поскольку о татуировках у сарматов говорят лишь отдельные классические авторы, можно предположить, что обычай носить татуировки имел распространение.