Ответ:
1)Подарунок маленькому хлопчиковi. 2)Один безногий солдатик. 3)Солдатик закохався в прекрасну балерину. 4)Ревнощi злого троля. 5)Солдатик загубився. 6)Олов"яний солдатик знайшовся i знову зустрiв своє кохання. 7)Маленький хлопчик кинув солдатика в пiч,а протяг вiдправив туди i балерину. 8)Шматочок олова у виглядi сердечка...
Объяснение:
Як повісті про моряків,
Про острови, пригоди, шквали,
Про тайни схованих скарбів
І мандрівців, що їх шукали,
Про лиходіїв, що зливали
Людською кров'ю чардаки*,
— Як до смаку тобі припали,
Юначе, давні ті книжки,
Як Купер, Белентайн старий
Для тебе автори бажані,
— До рук ти сміливо бери
Просте моє оповідання.
Коли ж вітрила в океані
Тебе не надять, — то покинь:
Хай зникне в тьмі пірат останній,
А з ним і я, як марна тінь.
Ллойдові Осборну,
американському джентльменові, присвячує цю
оповідь, задуману й нарешті завершену в згоді з
класичними його смаками, — вдячний за багато
спільно проведених приємних годин —
автор
Частина перша
СТАРИЙ ПІРАТ
Розділ І
Старий морський вовк у заїзді "Адмірал Бенбов"
Сквайр Трелоні, доктор Лівсі й решта джентльменів попросили мене розповісти докладно все, що я знаю про Острів Скарбів, усю історію від початку до кінця, не приховуючи нічого, крім розміщення острова, та й то лише тому, що не всі ще скарби звідти вивезли. Отож року Божого 17... я беруся за перо й повертаюся думками до тих часів, коли у мого батька був заїзд "Адмірал Бенбов" і коли під нашим дахом оселився засмаглий старий моряк з рубцем від шаблі на щоці.
Я пригадую, ніби те було тільки вчора, як він важкою ходою підступив до дверей нашого заїзду, а слідом за ним прикотили на візку моряцьку скриню. То був високий, міцний, огрядний чоловік з брунатним обличчям. Над коміром його заяложеної синьої куртки стирчала просмолена косичка. Руки в нього були" зашкарублі й пошрамовані, з чорними поламаними нігтями, а рубець на щоці мав неприємний блідо-багровий відтінок. Пригадую, як він, стиха посвистуючи, оглянув бухту, а тоді раптом загорлав давню моряцьку пісню, яку так часто ми чули від нього опісля:
П'ятнадцять хлопців на скрині мерця.
Йо-го-го, ще й пляшечка рому!
Голос у незнайомця був по-старечому тонкий і хрипучий, наче він надірвав його, тягнучи кабестана.
Потім він постукав у двері кінцем палиці, схожої на гандшпуг, і, коли вийшов мій батько, грубо зажадав від нього склянку рому. Йому винесли ром, і він почав поволі його цмулити, знавецьки смакуючи кожен ковток і все ще поглядаючи на скелі й на нашу вивіску.
— Бухта нічогенька, — пробурмотів він нарешті. — Непогане місце для шинку. І багато народу, друзяко?
Батько відповів, що, на жаль, народу тут буває дуже мало.
— То й гаразд! — сказав моряк. — Пристань саме для мене. Гей, ти, голубе! — гукнув він чоловікові, що прикотив візка. — Під'їжджай сюди, допоможеш втягти скриню. Я перебуду тут який час, — провадив він далі. — Чоловік я простий. Ром, шинка, яєшня — і більше мені нічого не треба. Хіба тільки ще он та скеля, з якої видно в морі кораблі... Як мене звати? Та що ж, зовіть хоч би й капітаном... Еге, я бачу, що вас непокоїть... Маєте! — і він кинув на поріг три-чотири золоті монети. — Нагадаєте мені, коли вони вичерпаються, —промовив він, суворо глянувши на батька, мов командир на підлеглого.
Была чудесная пора
Они на берегу сидели,
Во цвете лет была она,
Его усы едва чернели…
Кругом шиповник алый цвел,
Стояла темных лип аллея…
Перечитывая стихотворение Огарёва,Бунину приходит идея написать книгу о превратностях любви.Темные липовые аллеи-это прохладное, тенистое место любовных встреч,тайных свиданий,запретной любви, символ безвозвратно ушедшей старой России.Любовь-это всепоглощающее,но и недолговечное,и трагическое чувство,автор решает написать о "тёмных" сторонах этой стихии,её "жестоких и мрачных аллеях".Первый рассказ "Тёмные аллеи" дал название циклу рассказов о любви,её непостижимости и таинственности, внезапности, откровенности и трагичности-это тема произведения.
Проблематика рассказа-превратности любви,её тайные стороны, сословные предрассудки,предательство и верность на всю жизнь. Бунин всегда говорил, что для него самое главное – звук.Звук осеннего моросящего дождя-это слёзы боли и разочарования,скрип колёс повозок по разбухшей грязи,под хлюпанье луж-скрип разбитых сердец, проезжающих мимо любви,тоскливо оглядывающихся назад.Это мрачный , холодный,осенний звук увядания природы вдохновил Бунина на создание рассказа "Темные аллеи" и цикла философских размышлений о злоключениях в любви.
Идея произведения-показать,что от кто предаёт святое любви чувство,не достоин быть счастливым,тому не даётся прощение.Бунин очень трепетно относился к чувству любви,для него это было святое чувство.Не каждому даётся этот дар в жизни,Бунин не прощает предательств в любви.Автор не даёт шанса Николаю Алексеевичу быть прощенным Надеждой,потому что тот предал любовь,а однажды предав,он обречён на страдания.Отвернувшись от настоящего чувства, герой Бунина обрёк себя на жизнь без счастья и одиночество."Все проходит, да не все забывается".