Назва твору: "З нічних молитов"
Автор: І. Малкович.
Рід: лірика
Вид: філософська
<u>Тема</u>: діалог із Господом, інтимна розмова та свої прохання Богу.
<u>Ідея</u>: кожен з нас має прагнути побувати гарну та міцну сім'ю, а допомогатиме нам у цьому Бог.
Художні засоби твору "З нічних молитов"
Епітети: самотні душі, темні кручі.
Звертання: Господи.
Метафора: звити кубельце, всели до самітніх душ.
Єдинопочаток: хай кожен.../хай світитить.
Вірш складається із двох катернів, має перехресне римування (абаб - спасеться - круч - серця - обруч)
<span>Савка — компаньйон Калитки, змучений бідністю селянин, який
живе у боргах і не знає, як існувати далі. Він доведений до відчаю та готовий продати душу дияволу за багате життя . </span><span><span>Жадібні Савка та
Герасим Калитка вирішують розбагатіти і йдуть
на ризик купуючи фальшиві гроші у шахрая. </span>Про людину, яка ставить
на перше місце в житті багатство, можна впевнено сказати, що вона продає душу
дияволу. Під час поділу грошей і Калитка, і Савка готові вбити один одного.
Втім, коли вони зрозуміли що замість
грошей купили чистий папір, коли Герасиму не дали накласти на себе руки, Савка кається. І його
покаяння — це справжнє покаяння людини-християнина.</span>
Історична повість "Захар Беркут" (тема — боротьба українського народу проти монголо-татарських загарбників у XIII ст.; ідея — саме народ є рушійною силою історії).
<span>II. Протистояння героїв повісті — представників двох таборів (мирні жителі карпатського села Тухля і Захар Беркут — монгольські загарбники і зрадник боярин Тугар Вовк): </span>
<span>1. Головний герой повісті Захар Беркут (найстарший, найдосвідченіший у Тухлі; значення прізвища — волелюбний, мудрий птах; має великий життєвий досвід; відчуває власну відповідальність за долю рідної землі; на його боці — правда, любов, Бог, громада, навіть природа). </span>
<span>2. Боярин Тугар Вовк (хижа, пихата людина, має намір володіти землями Тухольщини і поневолити її людей, заради цього йде на зраду; від нього відмовляється навіть рідна дочка; він загинув разом з монголами; заслуговує на презирство). </span>
<span>3. Монгольський воєначальник Бурунда (лютий, жорстокий загарбник; звірячий характер виявляється у ставленні не тільки до мирних жителів, але й до своїх вояків; розум, сила, хоробрість послуговують злу, руйнуванню, смерті). </span>
<span>ІІІ. Утвердження всеперемагаючої сили народу (сила любові до рідної землі, мудрість, народна єдність — ось що допомагає вистояти у найстрашніші часи випробувань і лихоліть
</span>
Ні тому що у порядної людини має буди чисте безгрішне серце
Кожна людина починається зі знання свого родоводу. А її коріння закладене в батьківській домівці, в материнській пісні.
Батьківська хата — це те, що завжди згадується, сниться, що ніколи не забувається і гріє теплом спогадів.
Усіх членів сім'ї завжди об'єднував живильний родинний вогник. Від матері до доньки передавалися старанно вишиті рушники, сорочки; від батька до сина — земля, любов до неї, вміння відчувати її біль, чути її голос.
І до сьогодні зберігаються ці родинні Традиції. Сім'я, що не вберегла вогника, накликає на себе біду. Вогонь здавна оберігав оселю, біля нього росли діти, він вважався священним.
Раніше біля вогню довгими зимовими вечорами збиралися за вишиванням чи куделею. Тут, біля родинного вогнища, навчали поважати свій рід, розповідали про його старійшин, про те, як вони жили, що робили, як співали пісні. Тут навчали поважати людей, бути добрими, чуйними до своїх близьких, навчали дітей допомагати один одному, любити одне одного. Зібравшись усією родиною, вирішували, як мають відзначати свята, як мають жити, щоб не було соромно перед людьми. Хата дає селянинові надійний захист, оберігає від негараздів, дарує світ.
Такі спільні зібрання біля родинного вогнища залишались у пам'яті людини на все життя як найсвітліша згадка про своє дитинство, про свою сім'ю, про родинні традиції.