Карава́н-сара́й — большое общественное строение на Ближнем и Среднем Востоке и в Средней Азии, в городах, на дорогах и в ненаселенных местах, служащее кровом и стоянкой для путешественников, как правило — для торговых караванов.
Худжра – келья, маленькая комната в медресе, в которой жили ученики и иногда отдыхали странники.
Ташнау - санитарно-очистительное устройство средневекового дома
Фельс — разменная мелкая медная арабская средневековая монета.
Дина́р — денежная единица различных стран, большинство из которых — арабоговорящие или бывшие частью Османской империи.
Чигирь-водоподъемное устройство в виде колеса с ковшами или барабана с канатом, снабженным черпаками
Дирха́м или дирхе́м — первоначально арабская серебряная монета, введенная в обращение в конце VII в.
Хорошо бы знать сколько отпуск у этого студента. Да и вообще это каникулы или академический отпуск? Он поехал из России или из другого государства? Самый простой ответ это летние каникулы где за 3 месяца у него истек срок паспорта, такое может быть по невнимательности. А вообще задачка составлена некорректно
Сословия-определённые группы людей выделенные по правовому признаку
Жизнь египтянена была не такой скучной. Надо сначала отпахать поле потом если есть скот его проверить и сделать там свои дела. Потом провести время с семьёй и не нарушать правила .Это самое главное. Но если Фараон начинал строить там пирамиду или дворец то египтянен должен был явиться и быть рабом для своего фароона и строить то что ему надо. Вот такая жизнь. То есть он делал тоже что и у нас.
Франція.
Неминучим результатом формування капіталістичного устрою і розпаду феодалізму було становлення абсолютизму. У переході до абсолютизму, хоча він супроводжувався подальшим посиленням самовладдя короля, були зацікавлені самі широкі шари французького суспільства XVI-XVII ст. Абсолютизм був необхідний дворянству і духовенству, оскільки для них у зв'язку зі зростанням економічних труднощів і політичного тиску з боку третього стану зміцнення і централізація державної влади стали єдиною можливістю зберегти на якийсь час свої великі станові привілеї.
У абсолютизму була зацікавлена і міцніюча буржуазія, яка не могла ще претендувати на політичну владу, але потребувала королівської захисту від феодальної вольниці, знову сколихнула в XVI столітті у зв'язку з Реформацією і релігійними війнами. Встановлення миру, справедливості та громадського порядку було заповітною мрією основної маси французького селянства, що зв'язує свої надії на краще майбутнє з сильною і милосердною королівською владою.
Коли внутрішня і зовнішня опозиція королю (у тому числі і з боку церкви) була подолана, а єдиний духовний і національна самосвідомість об'єднало широкі маси французів навколо трону, королівська влада зуміла істотно зміцнити свої позиції в суспільстві і державі. Отримавши широку суспільну підтримку і спирається на зрослу державну міць королівська влада придбала в умовах переходу до абсолютизму великий політичну вагу і навіть відносну самостійність по відношенню до породив її суспільству.
Становлення абсолютизму в XVI ст. мало прогресивний характер, оскільки королівська влада сприяла завершенню територіального об'єднання Франції, формуванню єдиної французької нації, більш швидкому розвитку промисловості і торгівлі, раціоналізації системи адміністративного управління. Однак у міру занепаду феодального ладу в XVII-XVIII ст. абсолютна монархія, в тому числі і в силу саморозвитку самих її владних структур, все більше підносячись над суспільством, відривається від нього, вступає з ним у нерозв'язні суперечності. Таким чином, в політиці абсолютизму з неминучістю виявляються і набувають головне значення реакційні й авторитарні риси, у тому числі відкрита зневага до гідності і прав особистості, до інтересів і блага французької нації в цілому. Хоча королівська влада, використовуючи у своїх корисливих цілях політику меркантилізму і протекціонізму, неминуче підстьобувала капіталістичний розвиток, абсолютизм ніколи не ставив собі за мету захист інтересів буржуазії. Навпаки, він використав всю міць феодальної держави для того, щоб врятувати приречений історією феодальний лад разом з класовими і становими привілеями дворянства і духовенства.
Історична приреченість абсолютизму стала особливо очевидною в середині XVIII ст., Коли глибока криза феодальної системи привів до занепаду і розкладання всіх ланок феодальної держави. Крайньої межі досяг судово-адміністративне свавілля. Символом безглуздого марнотратства і проведення часу (нескінченні бали, полювання і інші розваги) став сам королівський двір, який називали "могилою нації".
Посилення королівської влади. Верховна політична влада при абсолютній монархії цілком переходить до короля і не ділиться ним з якимись державними органами. Для цього королям необхідно було подолати політичну опозицію феодальної олігархії і католицької церкви, ліквідувати станово-представницькі установи, створити централізований бюрократичний апарат, постійну армію, поліцію.
Вже в XVI ст. Генеральні штати практично перестають функціонувати. У 1614 році вони були скликані в останній раз, незабаром були розпущені і вже не збиралися до 1789 року. Деякий час для розгляду проектів важливих реформ і вирішення фінансових питань король збирав нотаблів (феодальну знать). У XVI ст. (З Болонського конкордату 1516 і Нантського едикту 1598 року) король повністю підпорядкував собі католицьку церкву у Франції.