Для мене багато значпть цiслова .
чуючи цi слова я розумию що треба дотримуаатись обицянок якi я дала .
тому я николи не даю такi обицянки якi я неглаб выконати.
Найперша квітка, що зацвітає навесні -це пролісок.
Це маленька, але мужня рослинка має тоненьке стебельце з малесенькими видовженими листочками, що розташовані попарно.
Квіточка проліска має ніжні, видоажені, загострені на кінці пелюстки синього кольору.
У неї ніжні, ледь чутні пахощі.
Ця рослинка така тендітна, що незрозуміло як вона пробиває корку весняного снігу і витримує такі нічні морози.
<u>Тема</u>– зображення важкої долі двох братів-козаків, які, відправившись захищати рідний край, керуючись гординею та власними амбіціями, знехтувавши батьківським благословенням, потрапили у важке становище під час шторму; проте вчасно отямившись, були врятовані з допомогою ласки Божої.
<u>Ідея</u><span> – засудження гордині, непокірності, зневаги до отчуючих та уславлення волелюбності братів-козаків.</span>
<span>Одного весняного ранку на Тереблю прилетіли два розкішні птахи - білі лебеді. Вдень вони ховались від людей між вербовими кущами, а ввечері та зранку, коли на річці було спокійно і тихо, птахи обережно виходили, щоб поплавати. Їхня любов та піклування одне про одного нагадувало молоду пару закоханих людей, які ось-ось стануть на рушничок щастя.</span>
<span><span> </span>Лебідь був більшим за лебідку, на голові мав чорну пляму, що нагадувала корону, а лебідка, немов тендітна царівна, тулилась до свого принца, який її так віддано захищав. Навіть тоді, коли вітер колихав кущами верби, що гіллям звисали у воду, лебідь підпливав до неї та сильно шипів, розмахуючи велетенськими крилами. Немов хотів сказати: «Не підходь, бо зараз витягну гострого меча та порубаю…».</span>
<span><span> </span></span>
<span><span>
</span></span>
<span> Власне закінчення твору "Сіроманець" пропоную скласти так:
Наш герой таки зустрівся зі своїм вірним товаришем Сіроманцем. Вовк одужав, почав набирати сили, а в цьому допоміг йому хлопчик. Вовча зграя, від якої терпів нападки Сіроманець, була винищена. Вовк міг тепер спокійно існувати та не тікати з рідної землі. А все завдяки тій силі любові, яку друзі виростили в своїх серцях. Добро завжди перемагає зло, а дружба Сашка з вовком, який чимало часу поневірявся через іншу тварину - яскравий приклад цього. Тож давайте берегти дружбу, вірити в добро та допомагати одне одному, щоб світ став кращим!</span>