Главная героиня этого рассказа - молодая девушка. Она работала гувернанткой у знатного человека. Когда пришел момент выплаты расчета, мужчина решил подшутить над ней. За каждый пустяк он снизил сумму и ей выплатили 11 рублей из 80. Но девушка молчала и даже поблагодарила его за эти деньги т. к. раньше ей вообще ничего не давали. Мужчина извинился и отдал ей 80 рублей, объяснив что в этом мире надо уметь за себя постоять.
Поднимается одна и та же проблема: маленького человека. Печальный конец. (Это сходства) Более подробнее посмотри в анализе произведений их легко найти в интернете.
Тридцать (удар.) на первый слог, три ударная и ,корабля (удар.)на букву я,лавировали (удар.)на второй слог,вылавировали (вроде ударная буква ы).......
нас ударная а ,дворе ударная е ,подворье 2 слог ударный, погода 2 слог ударный а последнее слово (размокропогодились хз)...
повторяется буква р
<span>Справедливо вважати твір Річарда Баха однією із найглибших філософських алегорій XX сторіччя. Дорога героя повісті - це дорога до свободи та безмежних можливостей людської особистості. "Стверджуючі, що ти чогось не можеш, ти позбавляєш себе всемогутності" [3] - ось кредо автора і він переконливо доводить практичну цінність цього постулату. Бах - письменник-фантаст, але його фантазії наближують читача до тієї справжньої реальності, яка прихована від наших очей завісою повсякденності. Але щоб досягти істини, потрібно принести немалу жертву - відмовитись від нудьги, тобто від обмеженості та безбарвності свого існування, та відважитись наповнити її дивами та пригодами [13]."Ця книга Річарда Баха має подвійний вплив, - писав відомий американський фантаст Рей Бредбері, - вона дарує мені відчуття польоту та повертає мені молодість" [13].Цей твір вражає читача не тільки своєю змістовою конструкцією а й історією написання. Як розповідав сам Річард Бах, одного разу гуляючи по туманному узбережжю каліфорнійського каналу Бельмонт Шор він почув голос, який сказав: "Чайка на імя Джонатан Лівінгстон", потім Бах побачив видіння, яке промайнуло у його голові у вигляді кінофільму [8]. Підкорившись цьому голосу, він поквапився додому, щоб записати все те, що він побачив. Але видіння було коротким, а продовження не послідкувало. Бах намагався закінчити історію, але у нього нічого не виходило до тих пір, доти через вісім років він не побачив продовження [8]. Правда це, чи рекламний трюк - невідомо, але точно можна сказати, що Річард Бах написав повість про чайку і у 1970-му році вона була надрукована в журналі, а у 1973 році був знятий фільм [13].Спочатку вона не привернула увагу ані читачів, ані критиків. Незабаром вона здобула популярність, була перекладена багатьма мовами та зробила імя Річарда Баха відомим не тільки в США, а й в інших країнах. Її читали в Америці, Європі, Австралії [8].За жанром цей твір є повістю-притчею тому, що:- це твір малої форми;- в основі сюжету - розповідь, історія;- наявність моралі;- головний художній прийом - алегорія;- два зміста (I - текстовий - побудований на прямому розумінні фраз, які створюють текст (спроби Чайки опанувати фігури вищого пілотажу, досягти досконалості в польоті та передати свої знання учням [8]), II - символічний - побудований на символічних значеннях окремих слів.);- образи мало індивідуалізовані;- події не визначені ні хронологічно, ні територіально: всі польоти проходять над якимось морем, тут і зараз;- сюжет прямолінійний: не забігає наперед, щоб створити драматичне напруження, ні повертається назад, щоб повідомити додаткові деталі;- автор зупиняється лише на важливих, головних моментах не відволікаючись на дрібниці та описання. Але переповісти його дуже важко, бо філософський зміст дуже глибокий і має бути розгаданий читачем, і кожен читач може зрозуміти його по-своєму [13].</span>
Наступила осень. Солнце греет ещё почти по-летнему, стремясь отдать последнее нерастраченное тепло. На голубом и чистом небе ещё почти нет туч. Только ветер стал более холодным и резким, напоминая о том, что на дворе уже сентябрь месяц. Среди яркой зелени уже заметны первые предвестники осени: жёлтые и красные листья. Скоро они опадут с деревьев и покроют собой все дороги и дорожки.Птицы уже начинают собираться в стаи, готовятся к длительному перелёту в тёплые края. Ещё слышится отовсюду их весёлый гомон, щебетанье, которые вскоре утихнут до новой весны. Ещё не начался сезон затяжных и бурных ливней, однако небо уже изредка хмурится. Иногда на землю проливается дождь, но лужи высыхают тут же под последними ласковыми лучами солнца.По утрам становится холоднее. Небо в это время удивительно прозрачное, чистое и высокое. Кажется, будто усилившийся ветер разогнал все облака, разметал их по дальним уголкам, чтобы ничто не мешало солнцу дарить нам своё тепло. Наряду с красными листьями краснеют и ягоды. Все кустарники будто специально приукрасились к началу осени. Ягоды разных размеров тихонько покачиваются, привлекая внимания птиц и маленьких зверьков, которые делают запасы на зиму. В воздухе стоит особенный осенний аромат: запах свежескошенной травы, нагретой за лето земли и спелых яблок.Природа одевается в яркие осенние краски, стремясь покрасоваться перед приходом чёрно-белой зимы. Это похоже на прощальный карнавал, где золотая осень стремится показать всю свою красоту. Быстрота и резкость жаркого лета уходят, уступая место степенности и неторопливости, что больше соответствует нынешнему времени года. Даже надоедливые насекомые, ранее практически неуловимые, теперь начинают впадать в спячку. Их движения, медлительные и сонные, не дают забыть о том, что осень уже на пороге.<span>Но, прежде чем окончательно похолодает и поблекнут яркие краски, предстоит ещё порадоваться последнему привету от тёплого времени года: бабьему лету. Эта граница между летом и осенью по-особенному яркая и заметная. Она будто впитала в себя наиболее яркие и тёплые краски, соединила тепло и яркость лета с медлительностью и уютом осени. В это время можно насладиться последним теплом и, под лучами уже похолодевшего, но всё ещё тёплого солнышка, помечтать о будущем жарком лете.</span>